керівники органів внутрішніх справ (як в Центрі так і на місцях), у переважній своїй більшості, внаслідок тривалих та сильно прогресуючих вад характеру (заздрість, жадібність, ненаситність, корисливість), своїми вчинками та психологічним впливом на морально-етичний мікроклімат у колективах поступово розвалили одну з основ любої Держави – вітчизняну міліцію. А звідси – припинення будь-якої боротьби з організованою злочинністю, відсутність контролю за фінансовими потоками, обігом тяжких наркотиків, порядком у містах та на дорогах. Їх надмірна заполітизованість внесла у цей безлад новий елемент – свідоме схилення до порушення працівниками ОВС Закону задля не тільки власної наживи а й в інтересах певних політичних сил чи окремих політиків.
Як приклад, наводимо нещодавню вказівку начальника ДАІ УМВС України в Тернопільській області полковника міліції Кавюка значно збільшити (практично удвічі) щоденні (для нарядів), щотижневі та щомісячні (для керівництва усіх рівнів) здачі «тіньової виручки» від поборів на дорогах. Визначено також нові «норми» для сержантського та офіцерського складу від виручки за результатами «вирішення проблеми на місці». Звідси, прийнято рішення про збільшення такси для водіїв за усі види правопорушень на дорогах. З метою уникнення фактів привласнення коштів офіцерами без «ділення» Кавюк організував тотальне стеження за ними. На даний момент організоване прослуховування чергової частини ДАІ, більшості службових кабінетів. Навіть подейкують, що слухаються вбиральні, оскільки саме там «руляться справи» по мобільних телефонах на придбаних спеціально для цього стартових пакетах одноразового використання. Напевно, саме так Кавюк і вирішує свої справи, раз у цьому підозрює підлеглих.
Спочатку, після такої вказівки усі зрозуміли, що Кавюк таким чином намагається збільшити вміст власного гаманця, який за розмірами на даний момент можна зрівнювати хіба що з його джипом «Лексус» вартістю понад 100 тисяч американських доларів США. До речі, для придбання такого авто на офіційно задекларовані прибутки Кавюку потрібно було би пропрацювати в ОВС мінімум 15 років, харчуючись при цьому усією сім’єю в «Карітасі» і одягаючись виключно у вживаний за кордоном одяг. Однак, згодом став зрозумілим дійсний стан речей – як і на митниці, гроші збираються для їх подальшого використання на майбутніх всеукраїнських виборах. Нещодавно, за столом під час трапези з керівниками управління МВС в області Кавюк недвозначно натякнув, що «якщо пройде наш проект щодо виборів, то для мене рівень області буде занизьким». Кому конкретно Кавюк передає кошти, залишається таємницею, однак, ми впевнені, що певна їх частка осідає в його ж кишені. Знаючи досвід роботи теперішнього нашого безпосереднього керівника в Львівському та Закарпатському ДАІ, є усі підстави так вважати.
За час роботи на Львівщині Кавюк «заробив» чистими близько 2 млн. доларів (певна частина якраз під час виборів). Так само на Закарпатті тільки за супроводи вантажів та «ліцензії» на перевезення контрабанди територією області місячні доходи сягали сотень тисяч. Тут принагідно зазначити, що, маючи такі значні статки, Кавюк для найближчого оточення залишився мерзенним чоловіком. Перед кожним своїм новим призначенням він, мотивуючи необхідністю дачі хабара в МВСУ, поназичав у друзів, колег, посадовців місцевого рівня чималі суми (10-30 тис. дол.), які до тепер не віддав.
На Тернопільщині Кавюк встиг «порішати» для себе декілька земельних ділянок. Найбільш відомі з них в Чортківському та Теребовлянському районах. На даний час там активно проводяться будівельні роботи. А матеріальне забезпечення процесу будівництва вирішено Кавюком наступним чином – кожен наряд ДАІ, що заступає на території цих районів, зобов’язаний, окрім щоденної «виручки», організовувати доставлення на об’єкти по одній вантажній машині піску, щебеню та каменю. Можна собі уявити ці маєтки «бідного міліціонера»…
Загалом, напрошується вислів – «а кто ж его посадит, — он же памятник».
Важное
4 января, 2026
10 ноября, 2025
2 195 ответов
О! Так відверто і без остраху жоден .ідер з керівництва тернопільської міліції не осмілювався булькати. Ви, пане Максімов, або бздіть щось суттєве, або рішайте бізнесові питання по барах.
Наглядач, тобто, Максімов, ти уїбінь. Може, написано безграмотно, зато, йомко.
“111” — тут усі знають, що це ти Олежко Віталійович Максимов — під діктовку свого кумонька “Каюка” пишеш!
Розуміємо, що тяжко працювати тобі в відділі “К” УСБУ в Чернывцях оЛежеку — коли “папіка” поперли з УВД, а результати брати не ма де.
От раніше “папік” здавав тобі ментів потрошку — і усе було класс (сигнали профылактики)! Азараз повна “Ж”:)) Та і кумонька “КАЮКА” не сьогдні взавтра закриють!
А з приводу Радецького — дрібненький ти з Каюком для нього, що б він про вас думав навіть — сміх та год
Все, історія «Яук справи у Тернопільському ДАІ » закінчилася.
Олько написав за “власним” бажанням а ви далі пишіть…
Через трішки часу знову появиться нове звернення (анонімне) «Яук справи у Тернопільському ДАІ — II».
“Медвідь як ходив в шубі, так і буде — а мавпа як ходила з голою сракою, так буде”.
И чего вы уроды счас будете делать ,про кого будете писать? Максимова нет, Кавюка скоро не будет ,чем будите зарабатывать на жизнь? вЫ же пидары, можете только переписывать с бумажки то, что вам дали. Хуесоы конченые
Чув шо Макса запітушили, реальний базар чув!!!
Оголошення на правах реклами : СТУЧУ, ПРОСТУКУЮ, ПЕРЕСТУКУЮ. Приїжджайте в БУЧАЧ, і впевнитесь у моїй кваліфікації — ВИЩОЇ КАТЕГОРІЇ, СТУКАЧА З ВЕЛИКОЇ БУКВИ.
Как Юрий Луценко милицией торговал
29.03.2010
В Министерстве внутренних дел, и, в частности, в его столичном подразделении работала прекрасно отлаженная схема по передаче заинтересованным лицам крайне дорогостоящей недвижимости, числившейся именно за милицией
Часть 1. «Великий исход» по-Киевски
Давненько мы не писали ничего о Юрие Витальевиче. Потому, как, собственно, чего писать-то? Вымело его из кресла «главного милиционера» — и слава Богу. За такими деятелями разве что сплюнуть облегченно — насилу избавились! — да полы помыть в кабинете. Ну, плюс проветрить еще…
Да вот, понимаете ли, сам Юрий Витальевич все никак угомониться не может. Сидел бы себе тихо, самооборонялся народно, или еще чем бы таким занялся — так нет. Все тянет его на разнообразные откровения — все больше о том, какой он был хороший министр, чистый и честный, «на шее у жены сидящий», и вообще — бессеребренник и аскет, хоть сейчас в святцы заноси. Да еще при этом норовит всех остальных грязью облить — я, мол, Дартаньян, а они все… Ну, вы сами знаете.
Раз такое дело, и Юрий Витальевич не унимается, тогда уж и мы не смолчим. Расскажем своим читателям кое-что по поводу его «совершенно чистой и прозрачной» деятельности на посту Министра внутренних дел. Благо, кое-какие до крайности интересные документы на сей счет имеются. И, мало того, оказались для нас доступны.
Начнем, пожалуй, прямо со столицы. А, конкретно — с одной весьма интересной тенденции, которая начала прослеживаться касательно столичной милиции года эдак с 2005-го, а серьезные обороты набрала уже в последнее время — начиная с 2008 года.
Речь тут вот о чем — с некоторых пор началось у Киевских милиционеров повальное бедствие. И заключалось оно в том, что один за другим стали вдруг приходить в полную негодность, ветхость и убожество те помещения, которые некоторые подразделения этой самой милиции занимали многие годы. Вот недавно, казалось бы, все было прекрасно — и стены крепки и полы ровны и ступени с дверями стоят надежно… Как вдруг — в единый миг потолки начинают течь, трубы водопровода и парового отопления — рваться, что ни день, и вообще на месте недавно надежных строений остаются какие-то ветхие домишки, из которых милиционерам только и остается, что бежать с громкими криками: «Спасайся, кто может!». Они и бегут — отселяются милицейские подразделения, одно за другим, по новым адресам. А что с домами происходит? Ну, об этом речь впереди.
Оно, конечно, бывает. Киевские дома, особенно старой постройки, со временем крепче и нарядней не становятся. Но чтоб вот так — в одночасье из состояния, в актах с серьезными подписями указывающегося, как «удовлетворительное» — да в полную аварийность?! Странным нам это показалось, если честно. Решили мы разобраться — вдруг не все так на самом деле обстоит? Может, есть и еще какие-то причины «великого исхода» киевской милиции со старых мест дислокации?
Что нас в данной ситуации заинтересовало прежде всего — так это то, что все до единого дома и помещения, в одночасье ставшие непригодными для дальнейшего пребывания там милиционеров, располагались только и исключительно в центре Киева. Или уж, на самый крайний случай — в других местах, обладающих, скажем так, повышенной привлекательностью. Тех самых, где цены на квадратный метр любой недвижимости — хоть подвала, хоть чердака — исчисляются такими цифрами, что человека слабонервного при ознакомлении с ними и удар хватить может.
Судите читатель сами — вот вам несколько конкретных «отселенческих» адресов, как говорят, навскидку:
1. Помещение линейного отдела милиции в речном порту «Киев» по адресу ул. Братская/Игоревская 1/9 лит. А.
Причина отселения «линейки» — «Неудовлетворительное состояние строения».
2. Помещение одного из отделов уголовного розыска ГУМВД Украины в Киеве по адресу: ул. Сковороды, 21/16 В.
Причины по которым оттуда ушли сыщики примерно такие же: «Невозможность оплаты аренды, неудовлетворительное состояние здания, отсутствие средств на ремонт» и тому подобное. Что интересно, еще в 2003 году состояние помещения согласно Акту приема-передачи значилось, как «удовлетворительное», а буквально два года спустя — в 2005 году, согласно такому же Акту, но, подписанному, естественно, другими людьми превратилось в «неудовлетворительное».
3. Помещения Шевченковского РУ ГУМВД Украины в Киеве по адресу: ул. Прорезная, 12-А и 12-Б. Причины все те же — «Неудовлетворительное состояние, нет денег на ремонт и т. п.». Акт обследования помещения читается, как роман ужасов. Если верить ему, милиционеров надо награждать только за то, что они туда вообще на работу выходят… Что интересно, резко «поплохело» состояние объекта недвижимости опять-таки в последние годы.
4. Помещения УГИРФО ГУМВД Украины в Киеве, более знакомое всем киевлянам, и не только им, как столичный ОВИР, по адресу: бульвар Тараса Шевченко, 34/15. Тут вообще никто ничего не может сказать вразумительно, почему подразделение выселено! Просто взяли да и вышвырнули куда подальше — на улицу Березняковскую, что в Днепровском районе. А как туда будет добираться киевлянам и всем прочим — кого ж это волнует?!
Есть еще один адресок, но это вообще отдельная история. Там, вроде бы, недвижимость перешла от одной милицейской структуры к другой. Но это только на первый взгляд. Речь о строениях, расположенных по адресу проспект Воссединения, 40, 40-а, 40-б и 40-д, и территории размером около… пяти с половиной гектаров (!!!), которые принадлежали Управлению государственной службы охраны при ГУМВД Украины в Киеве. Были они переданы ей в аренду на 10 лет в 1999 году для организации охранной деятельности зоны нижней застройки моста им. Патона на территории Венецианского острова (Гидропарк). Использовались также для проведения спортивных мероприятий в системе МВД Украины. И вдруг — оказалось, что и мост уже охранять не нужно, и спорт милиционерам как бы и ни к чему. А потому переданы все перечисленные выше объекты на баланс государственного предприятия «Розвиток» МВД Украины. казалось бы — что ж тут такого — от милиции к милиции? Да не все так просто. А чтобы понять, почему, пора завести уже разговор о конкретных персоналиях всей этой дурно пахнущей истории.
Прежде всего, естественно надо упомянуть экс-начальника столичной милиции Виталия Ярему. Поскольку ни одно из принадлежавших милиции, которую он возглавлял, помещений не могло быть кому-либо передано, отдано и освобождено не то, что без его ведома, а без его непосредственного, однозначного и четкого одобрения.
Вторым идет господин Даниленко — заместитель Яремы, чья подпись стоит на большинстве документов, подписав которые столичная милиция от недвижимости отказывалась. О нем еще будет отдельный разговор, сейчас лишь упомянем, что по нашим данным якобы государственное предприятие «Розвиток» — карманная фирмочка именно господина Даниленко.
Ну, и наконец — Юрий Витальевич Луценко, куда ж без него?! Дело даже не в том, что подобные «гешефты» с принадлежавшей столичной милиции недвижимостью без его непосредственного участия, невозможны были бы в принципе. У нас есть документы, с его подписью, однозначно свидетельствующие о том, что — знал! Участвовал! А, следовательно — имел с этого долю!
В самое ближайшее время мы опубликуем документы, однозначно доказывающие: в Министерстве внутренних дел, и, в частности, в его столичном подразделении работала прекрасно отлаженная схема по передаче заинтересованным лицам крайне дорогостоящей недвижимости, числившейся именно за милицией. Список — выше. Документы — будут. Ждите продолжения! http://kriminal.tv/newsz/201003292050311.html
Звільнений з міліції начальник УМВСУ Максімов, будучи по природі своїй людиною підлою та високомірною, вирішив не розслаблятись і зайнявся досить важливою справою – збором компромату на свого наступника Василя Поліщука.
Цього дуремара цікавить все в поведінці і перших кроках Кіндратовича на посаді. Не другорядний інтерес і до всього того, що накоїв разом з раками-паками-кавюками-романюками і що може вилізти на світ божий. Кінці в воду не зовсім встиг приховати от і назначає „стрєлки” вірнопідданим і дає свої вказівки для виконання, лякаючи колишніх підлеглих словами героя фільму „Діамантова рука” Льоліка: „усе сядим!”
25 березня о 8 год10 хв. на заправці біля ресторану „Братіслава” зустрічався Максімов з заступником по кадровій роботі паном Романюком. Після обіймів, легкою ходою обговорювали питання можливих кадрових змін та призначень, виясняли суми потрібного бабла для поїздки Романюка гонцем у Київ поколядувати в міністерстві внутрішніх справ. Мовляв, керують ставленники хоч і від регіоналів, але ж свої, такі самі хабарники і злодії в пагонах.
26 березня із-за рогу вулиці Руської винирнув з піднятим на шкірянці комірцем, оглядаючись по сторонах все той же Максімов і коротенькими шизофренічними кроками попрямував до магазинів „Золото”- „Срібло”. Раптово на очах у перехожих, порушуючи правила дорожнього руху, пересікаючи на розвороті дві суцільні лінії до трутуару цих крамниць різко заверну чорний джип „Лексус” номерний знак ВО 3507 АМ з якого вивалилась заслинена морда начальника УДАІ майора Кавюка. З цим гаманцем у Максімова стосунки напевне тепліші ніж з емвеївським фірмачем Романюком, оскільки, розчулено, хлопці навіть розцілувались. Не думаю що гоміки, просто за те бабло, яке йому відстьогував гаїшний Хряк, Максімов Олєжика і в сраку б поцілував.
Розмова була короткою і тривала з 10 год.10хв до 10 год.25хв., а завдання чіткі і лаконічні – „Треба спасатись, а то органець!”
На черзі у відставного хенерала ще декілька бесід з тими, кого грузив, даючи протизаконні вказівки. Хлопці побоюються Бєшенего на повному серйозі, бо той каже, що потягне за собою всіх. Така натура у Максімова, на чужому …в рай.
У селі Петрики новина: пенсіонер Максімов готує власний чурак до кругової оборони. В терміновому порядку майстри з Чорткова гнут привезену Кавюком арматуру і приварюють до старих, вкрадених на дачах, кутників. Такий витвір мистецтва життя заставило вчепити колишнього начальника міліції на вікна власного будинку, спрацьовує інстинкт самозбереження. Не довіряє сигналізації від ДСО і своїм колишнім колегам-ментам, які, в разі чого, прибувши по виклику, ще й самі можуть бомбанути генеральське гніздо. Ментовська психологія, панове, від того нікуди не подінешся!
Прийом роботи, на половині загратованих вікон, здійснював сам кум Максімова — Кавюк. Цей свинопас прив’язав грати тросом до свого джипа і рвонув здуру так, що вирвав пластикове вікно разом з рамою. Ото йолоп!
Перше коло оборони доповнюють броньовані двері. Сейфи з сікрєтом вмуровані умільцями в стіни окремих кімнат та димохід каміна. Саме там зберігається частина валюти, золото, закордонні паспорти, вилучена зброя.
Підготовлено і запасний варіант евакуації, це в разі, коли пан Орест Муц з Гочом і Пялою прийдуть по його душу. Є свідки що стверджують про існування проритого Максімовим підземного ходу (фантастика!) від сартиру власного помешкання до каналізаційного люку магазину „Берегиня”.
Мешканці села насміхаються, мовляв, готується Максімов до життя за гратами, до того, яке заслужив разом з своїми підлеглими міліцейськими бандюганами. Судячи з рівня облаштування власної безпеки, щось таки в цьому є.
У селі Петрики новина: пенсіонер Максімов готує власний чурак до кругової оборони. В терміновому порядку майстри з Чорткова гнут привезену Кавюком арматуру і приварюють до старих, вкрадених на дачах, кутників. Такий витвір мистецтва життя заставило вчепити колишнього начальника міліції на вікна власного будинку, спрацьовує інстинкт самозбереження. Не довіряє сигналізації від ДСО і своїм колишнім колегам-ментам, які, в разі чого, прибувши по виклику, ще й самі можуть бомбанути генеральське гніздо. Ментовська психологія, панове, від того нікуди не подінешся!
Прийом роботи, на половині загратованих вікон, здійснював сам кум Максімова — Кавюк. Цей свинопас прив’язав грати тросом до свого джипа і рвонув здуру так, що вирвав пластикове вікно разом з рамою. Ото йолоп!
Перше коло оборони доповнюють броньовані двері. Сейфи з сікрєтом вмуровані умільцями в стіни окремих кімнат та димохід каміна. Саме там зберігається частина валюти, золото, закордонні паспорти, вилучена зброя.
Підготовлено і запасний варіант евакуації, це в разі, коли пан Орест Муц з Гочом і Пялою прийдуть по його душу. Є свідки що стверджують про існування проритого Максімовим підземного ходу (фантастика!) від сартиру власного помешкання до каналізаційного люку магазину „Берегиня”.
Мешканці села насміхаються, мовляв, готується Максімов до життя за гратами, до того, яке заслужив разом з своїми підлеглими міліцейськими бандюганами. Судячи з рівня облаштування власної безпеки, щось таки в цьому є.
Майора міліції Кавюка звільнено!!! Перші фургони з награбованим вже прибули в село Переходи. Позбирав зі службових кабінетів все. Тоха Терещук так розчулився, що розплакався, а від страху за своє майбутнє мало не всрався. Останній раз зганяв своєму бувшому шефуню за гарячими литками до кіоску біля суду, випили залишки віскаря і горівеги з практично пустих пляшках, що стояли ще де-не-де по УДАІ. Заочно згадали теплі обійми Максимова, висловили сподівання на можливе здибання, тіко не на зоні. Кавюк похвалився своєму Тосі, що вже порішав з ділянкою землі під Чортковом і збудує собі ферму, буде вирощував свиней. “Свій по своє”, як то кажуть. Ну а доля Тохи ще не ясна. Може новий начальник УДАІ зжалиться, не відбере основного в житті — полосатого патика, і виділить якейсь місце на дорозі. Терещук може стояти навіть біля шлагбаума на вїзді в УВД. Такий “досвідчений професіонал” зможе і там заробити…
Для допитливих! В наказі на звільнення цього кнура стойть звання “майор міліції”.
Мало кому вдалося три рази майором бути.
Віддам очко за безцінь тільки не виганяйте !!!!
04 січня 2010 року Президент України В.Ющенко перебував на Тернопільщині. Під час виступів перед громадами міст Бучача і Чорткова, коли мова зайшла про кругову поруку, яка існує в Уряді та Парламенті, високий гість, в якості прикладу, назвав відомого злодія в пагонах начальника УМВСУ в Тернопільській області генерала міліції В.Максимова і описав механізм прикривання протиправної діяльності цього бандюгана міністром МВС України та далі, – Прем’єр-Міністром України. Усе це відбувається по схемі піраміди, коли за прикриття злочину і залишенні на посаді нижча ланка цієї уявної геометричної фігури зобов’язана виконувати роль лакея і раба найвищої. Іншим прикладом було названо ситуацію з розшукуваним Лозинським і “справою педофілів”. Як бачимо, партійна (пірамідальна) приналежність рятує злочинців від кари за цим самим методом.
Що ж стосується бандита місцевого розливу, – В.Максимова, то показово було наведено приклади забезпечення свого сина такими, що видані з грубими порушеннями Закону та з використанням службового становища, військовим квитком та дипломом про вищу освіту (про них трохи далі), присвоєння ним позачергових звань не по заслугах і у відповідності до вимог наказів МВС України, а за родинними і кримінальними ознаками (знову ж своєму сину і його куму – начальнику ДАІ Тернопільської області Кавюку О.М.). Також показово були приведені неодноразові подання і протести прокуратури на неправомірну діяльність як ватажка тернопільської міліції так і окремих з його особливо наближених, причому, за таку діяльність, за яку прості смертні сідають в тюрму, не виходячи з КПЗ і СІЗО.
Після цього, не дослухавши промовця до кінця і забувши про свій обов’язок перебувати постійно в числі зустрічаючих при перших особах країни, цей золотоволосий юнкер з генеральськими лампасами кинув усіх, у тому числі своїх підлеглих на морозі, і чимдуж показово почімхав в Тернопіль, захопивши з собою, про всяк випадок, згаданого Кавюка. Це наслідок аналогічної поведінки міністра МВС України – приклад показано підлеглим гідний як для головного міліціонера держави, що прагне в Європу.
По приїзду В.Максимов надав своє інтервю для видання “Захід.нет”, в якому спростував усі звинувачення в свою адресу, зіславшись на те, що за вказаними фактами були проведені відповідні перевірки і порушень, нібито, виявлено не було.
Так, дійсно перевірки були і порушення були виявлені, на даний момент рішення суду по Кавюку опротестовано Генеральною прокуратурою, вирішується питання про продовження терміну вступу його рішення в силу, оскільки бандюки спеціально нікого не ознайомлювали з ним впродовж 10-ти днів. Така ж доля, тільки дещо сумніша, чекає і на О.В.Максимова.
Для необізнаних читачів нагадаю по епізодах.
У 1995 році Олег Віталійович Максимов за протекцією свого батька, Віталія Вікторовича, поступив на денну форму навчання Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича.
Відомим тільки обмеженій кількості осіб чином Олег Віталійович після трьох років навчання, влітку 1998 року, переводиться на заочну форму навчання і в жовтні того ж року отримує на руки диплом випускника юридичного факультету згаданого університету. Що цікаво, у додатку до диплому з оцінками вказано, що Максимов Олег Віталійович проходив навчання в Чернівецькому національному університеті ім. Ю.Федьковича у період з 1993 по 1998 роки.
01 жовтня 1998 року Віталій Максимов, перебуваючи на посаді начальника УМВС в Тернопільській області, зараховує на службу свого сина Олега. Того ж 01 жовтня 1998 року Олег Віталійович Максимов отримує у військкоматі військовий квиток (без відміток) і, водночас, знімається з обліку в МВК у зв’язку із зарахуванням на службу в ОВС. За офіційною інформацією МО України, Максимов Олег Віталійович на військовому обліку у військових комісаріатах ніколи не перебував і військовий квиток йому не видавався, відомості щодо проходження ним строкової служби у ЗС України та відповідна облікова справа відсутні.
02 жовтня О.Максимов з рук батька отримує свої перші офіцерські пагони “молодшого лейтенанта міліції” і виїжджає отримувати описаним вище чином диплом спеціаліста-юриста.
Після цього, О.Максимов, знову ж таки, з батькових рук, 03.11.1998 року отримує чергове спецзвання і погони “лейтенанта міліції”. З грубими порушеннями Положення, 28.10.2001 року О.Максимов отримав спецзвання “капітан міліції” менше, ніж через рік (!) з моменту (31.10.2000р.) присвоєння йому попереднього – “старшого лейтенанта міліції”. “Майора міліції” йому було присвоєно також з порушенням термінів, передбачених Положенням – 25.06.2003 року.
У зв’язку з відсутністю професійного рівня і освіти, за сприяння батька, у лютому 1999 року Максимова О.В. переводять для подальшого проходження служби в податкову міліцію ДПА в Чернівецькій області. Низька фахова підготовка сприяли тому, що О.Максимов за період проходження служби в податковій міліції змінив 9 посад. Після переведення Максимова О.В. на службу в податкову міліцію ДПА в Тернопільській області ситуація повторилася.
З 2005 року Максимов О.В. продовжив службу в СБУ.
Начальник УДАІ УМВСУ в Тернопільській області Кавюк О.М. отримав чергове спеціальне звання “майор міліції” у червні 2004 року. У грудні 2004 року Кавюк О.М. з метою введення в оману керівництва МВС України, а також отримання чергового спецзвання організував підроблення окремих матеріалів особової справи, а саме подання, в якому підробив дату отримання спецзвання “майор міліції” з 2004 року на 2002 рік. Цим самим Кавюк О.М. отримав право на позачергове отримання спецзвання “підполковник міліції” в якості заохочення.
Водночас, як наслідок, і чергове спецзвання “полковник міліції” було отримано Кавюком О.М. в порушення Положення та інших відомчих нормативних актів МВС України.
Прокуратурою Тернопільської області були виявлені зазначені факти. Ці ж порушення були виявлені і задокументовані у ході службового розслідування, проведеного працівниками МВС України. За результатами розгляду протесту прокурора Тернопільської області, наказом Міністра МВС України від 20.08.2009 року N2062о/с скасовано пункти відповідних наказів в частині присвоєння Кавюку О.М. спеціальних звань “підполковник міліції” та “полковник міліції”.
В той же час Кавюк О.М. оскаржив рішення Міністра у Адміністративному суді Чернівецької області, попередньо на день подачі заяви зареєструвавшись на її території.
Рішенням цього суду, при пасивній поведінці у судовому процесі юрисконсульта УМВС, як представника відповідача, без залучення представника прокуратури, позовні заяви Кавюка О.М. були задоволені.
Незважаючи на допущені очевидні порушення норм матеріального і процесуального права судом, юрисконсульт УМВС даного рішення не оскаржила і не доповіла відповідачу, інтереси якого захищала.
Після цього, Максимов свідомо наїхав на голову Тернопільської ОДА Ю.Чижмаря і начальника обласного СБУ О.Радецького. По першому в “професійного міліціонера” були питання щодо ініціативи саме адміністрації в оприлюдненні Президентом України цього фактажу. Але, внаслідок практично відсутніх знань української мови, В.Максимов в режимі он-лайн не зміг по словнику перевести вислів В.Ющенка про те, що ця інформація надана Генпрокуратурою. А у випадку з керівником СБУ, то очільник тернопільської міліції перекрутив в черговий раз інформацію про те, що в генерала СБУ вислуги 10 років (у дійсності, – 19) і що високе своє звання він отримав у віці 32 роки (у дійсності справді отримав, а не купив, як В.Максимов, у віці 35 років).
Те, що наприкінці свого інтерв’ю В.Максимов образив Президента, назвавши його прогресуючим хворим, не може бути залишеним просто так, без відповідних висновків і правових рішень. Так, я згідний, В.Ющенку не властивий тиранічний характер; так, він, а більше люди, що його оточували, не подобаються певним особам; так, можна управляти державою краще, за умови відсутності підлих “друзів”. Але, як може керівник регіональної міліції, генерал-лейтенант міліції, людина, яка за своє життя не купляла хіба що власних батьків і не брала хабарів у розмірі нижче прожиткового мінімуму, може так вести себе з обраним народом Президентом?
Такі генерали заведуть нас хіба що в унію з Бангладеш або Гондурасом, а не в Європу. ЧОМУ МАКСИМОВА ТА ЙОГО ПРИХВОСТНІВ НЕ ПРИТЯГНУТО ДО КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ?!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Уже декілька днів на сходах Міністерства внутрішніх справ сидять двоє неголених прохачів з Тернопільської області — колишній начальник УДАІ майор Кавюк та його рєшалово — начальник обласних держстандартів, в минулому прапорщик стройбату, Микола Тешнер.
Що привело цих різних за інтересами роботи хлопак в столицю неньки — України?
Мета термінової поїздки полягала у спасінні бариги Кавюка від звільнення з посади, через регіональні можливості понтового Тешнера. Керівник держстандартів є боржником начальника УДАІ, який за 80 тисяч долярів врятував Тешнера від тюряги. Пянючий пан Микола, будучи за кермом службового авто скоїв ДТП та зник з місця пригоди, залишивши на дорозі помирати свого заступника, який в цей вечір мав необережність бути пасажиром в автівці свого шефа.
В даний час Миколка вирішив повернути гроші віддані Кавюку О.М. і пообіцяв уже за 100 тисяч зелені порішати йому посаду. Крім цього, міністерські витрати, у вигляді пристойного хабара, теж поклав на Олега Міхайловича.
В день, коли Тешнер поволік пакунок з грошима посадовцям, буквально через дві години, зявився наказ про звільнення майора Кавюка (всім плів, що поновили палканом). Люди, знаючі Тешнера, стверджують, що той привласнив награбовані Кавюкові бабки і ні до кого просити за куцорилого не ходив.
Таку мислю, будучи під шафе, киданув корєш Кавюка, колишній поважний міліціянт пан Федорців. Особа відома в бізнесових колах, як перший власник брендових “Стожар” (кажуть із зависті, в алкогольно-невміняємому стані, саме він і підпалив цей заклад, обливши деревяну споруду керосіном).
Зі слів Федорціва, для вирішення Кавюкового питання ці два придурки хотіли підключити поважного регіонала, кандидата на керівну обласну посаду, пана Панця. Приємно, що цей авторитетний радник Азарова вирішив не звязуватись з бандотою і відшив безпардонного та гнилого Тешнера разом з уже колишнім ментом-гаїшником.
Будучи в Києві, Тешнер та Кавюк, на провсяк випадок, завязали знайомства в Департаменті виконання покарань, поцікавились умовами утримання засуджених, харчуванням, існуючими пільгами для засуджених із зразковою поведінкою, регулярністю отримання передач … камерами для віп-персон. Це, виявляється, теж входило в їхню культурну програму відвідин столиці.
Коли і з чим пани приїдуть в Тернопіль невідомо, хоча Кавюк приїде уже ніким, а Тешнер — наступний кандидат в нікуди. І це закономірно.
День, що минув, ознаменував собою нову віху в житті тернопільського ДАІ — колективу представили нового керівника добродія Сурника Миколу Михайловича. Процедурою введення його в храм бідноти та справедливості керував відомий в регіоні благодійник та меценат пан Коненко.
Усе відбулося швидко та без помпезності, — у хлопців жалоба, адже ще не минуло й девяти днів по звільненню Кавюка. Загальним станом пригніченості в колективі традиційно вирішив скористатися лише заступник начальника ДАІ Тоха Терещук. Квітки, які належало дарувати нового начальству, Анатолій тихенько сховав під стіл, а, згодом, під час наступної зустрічі подарував їх Кавюку в знак поваги і памяті. Таким чином, завжди розумний Терещук і бабки зекономив і черговий раз показав прихильність Олезю. Також під час зустрічі Тоха порадував свого господара Кавюка цікавинками щодо перших годин перебування Сурника на посаді. Найбільше шкірилися обидвоє, коли Терещук розповів, як Сурник хвилин пять шукав в акваріумі бодай одну рибку — не знає новий керовнік, як Тоха за пять хвиль їх всіх виловив і вкинув до кавюкового трилітрового слояка, що прямував разом з іншим утваром на Переходи. І бронзового бюсту опального генерала Максимова Микола Михайлович також не побачив в кабінеті начальника УДАІ — раритет буде виставлено на аукціоні Сотбі разом з іншою унікальною річчю — пагонами Кавюка зі сріблястими зірочками полковника. Перший витвір мистецтва, швидше за все, куплять неонацики — схожість колишнього начальника тернопільської міліції з іхнім вождем фюрером напрочуд дивує; пагони тричі майора міліції, виконані в трикратному повторенні, вражають своєю містичністю і неповторністю. Ще в різних ломбардах, приватних колекціях осядуть келішок, з якого причащався Ю.Луценко під час відвідин Тернопільщини, хусточка Леді Ю, якою вона втирала розчуленого Максимова в шатрі біля Драмтеатру, та ще багато-багато таких дорогих Кавюковому серцю речей. Таким чином Кавюк зможе прожити пару років безбідно. А ще, якщо зпродасть все, що забрав з УДАІ з часів свого попередника Семенини, то зможе навіть тримати якогось возика, запряженого трійнею кнурів.
Ще не знає добродій Сурник всього про свого попередника, з чим він його лишив…
хлопці а як там поживае ,,ПОПАНДОПАЛО,,( халуй Кнура нечищеного)- МА-МА — КСИМЧУК( БА-БАБОЧКА)????????????????????????????????????????
Чи працює ще пилєвский хлоп — Місько Левицький ??? Невже і цій владі сосе ???
Тепер тримайтесь, холуї Кав”юкові. Прийшов ваш час.
Тепер тримайтесь, холуї Кав”юкові. Прийшов ваш час.
Бачили Максимова, коли він виходив із синагоги, похудав бідолага, рученята трясуться, ноги тримає широко, напеве зад болить.
Ну і боітесь ви Макса.Видно сильно Він Вас щимив.А тепер кого будете боятись?Хто ж Ви (писаки)?
Великодні свята відмітив суддя Львівського апеляційного адміністративного суду Віталій Сапіга за рахунок всього того ж Олега Кавюка. Стало традицією, що чергове слухання в суді за справою по апеляційній скарзі прокуратури на рішення Чернівецького суду по горезвісному званню Кавюка “майор міліції”, припало на чергові свята. На цей раз Кавюк не зміг повністю надіятися на “хлопаків з дороги”, оскільки вже звільнений. Тому, прийшлося викопати одну з надійно захованих “баньок” на чорний день. Традиційно до кошика Сапіги вічно вдячний Кавюк поклав додатково 10000 “зєлєні”, так би мовити, “до салатику”. Подивимося сьогодні, чи спрацювало…
Адже, Кавюк вже звільнений в якості майора. Напевно, на пенсії замість свиней розводити, Олезя будуть розводити судді, як лоха…
Ніхто цього нікчемного і на даний час немічного Макса не боявся і тим більше зараз, не боїться. А дістав він всіх тим, що він і його “професійна “каманда”” вирішували все виключно за гроші. А ти служивий є напевне той самий вафельний генерал Макс. Їдь з Тернопільщини подальше від гріха, сраний запроданцю, піндос рижий.
Напередодні, у хворобливих поривах, Віталій Вікторович Максімов створив і зареєстрував власну громадську організацію “Стежками Мойсея”. Мета діяльності зазначеного обєднання — сприяти поширенню на Тернопільщині іудаїзму і хабарництва. На гербі організації — генерал Максімов в образі царя Соломона в руках міцно стискає кусень маци і пучок якоїсь валюти (мабуть, денну норму Кавюка чи Рака). Навколо стрижневої фігури цього самобутнього персоніфікованого іудея красується девіз організації: “З думкою про чуже”.
Буквально за день членами даної неосемітської організації стали майже 20 чоловік. Серед активістів — Денисовський, Кавюк, Вася Деревляний, Тоха Терещук, Рак, Лупійчук, лідери районних осередків (як правило, начальники райвідділень міліції). Усі, кому небайдужа доля Віталія Вікторовича, хто повязує своє майбутнє з цим невизнаним лідером нації, незалежно від того, чи встигли обрізатися, вступають до вказаної громадської організації.
Пане Максімов! Вам, як тому Мойсе років 40, щоб розівчилися бачити в своїй державній роботі лише власну вигоду, а потім появлятися на очі людям. Маршрут такої подорожі можемо підказати, на Буковині подібних стежок багато.
Напередодні, у хворобливих поривах, Віталій Вікторович Максімов створив і зареєстрував власну громадську організацію “Стежками Мойсея”. Мета діяльності зазначеного обєднання — сприяти поширенню на Тернопільщині іудаїзму і хабарництва. На гербі організації — генерал Максімов в образі царя Соломона в руках міцно стискає кусень маци і пучок якоїсь валюти (мабуть, денну норму Кавюка чи Рака). Навколо стрижневої фігури цього самобутнього персоніфікованого іудея красується девіз організації: “З думкою про чуже”. Буквально за день членами даної неосемітської організації стали майже 20 чоловік. Серед активістів — Денисовський, Кавюк, Вася Деревляний, Тоха Терещук, Рак, Лупійчук, лідери районних осередків (як правило, начальники райвідділень міліції). Усі, кому небайдужа доля Віталія Вікторовича, хто повязує своє майбутнє з цим невизнаним лідером нації, незалежно від того, чи встигли обрізатися, вступають до вказаної громадської організації. Пане Максімов! Вам, як тому Мойсею, потрібно водити по безлюдній місцині перелічену нечисть років 40, щоб розівчилися бачити в своїй державній роботі лише власну вигоду, а потім появлятися на очі людям. Маршрут такої подорожі можемо підказати, на Буковині подібних стежок багато.
рухнула імперія Кавюка на півдні Тернопільської області. Але стало відомо, що бабло вже пішло на конкретні посади Вінницької або Хмельницької областей.
Я жодного відношення немаю до Макса.Тому облаяли Ви мене дурно.Просто хотів дещо зрозуміти Вас.
-в своїх коментарях ви ведети себе,як оті миші з мультика про кота Леопольда.
Будьте трошки серйозніші.
хлопці а як там поживае ,,ПОПАНДОПАЛО,,( халуй Кнура нечищеного)- МА-МА — КСИМЧУК( БА-БАБОЧКА)????????????????????????????????????????