![]()
За спогадами інсайдерів, старший Олександр — він же «Алік», що також був відомий в «єнакіївській агломерації» на прізвисько «Спецназівець», за своїми психологічними та поведінковими характеристиками цілком підпадав під портрет особи, здатної на рішучі вчинки (аж до заподіяння смерті іншій людині), що йдуть врозріз із нормами КК України. Підтвердженням цього стали події «нульових», коли Азізови з головою занурилися в нетрі процесів «чорної лихоманки» на Донеччині.
У спробах опинитися на гребні хвилі «жирної» теми так званих «копанок», свій «бізнес-проект» із незаконного видобутку вугілля брати, здебільшого, здійснювали на пластах законсервованих шахт ТОВ «Вуглесервіс». Власниками цього підприємства позначені Євген Гончаров та Юрій Шапкін, втім отримана від них «кар’єрна франшиза» не вмикала «зелене світло» перед «копачами» без додаткового отримання погодження з боку поважних «хазяїв життя» регіону.
За словами одного зі співрозмовників Dетектив-Info, процес адміністрування сплати «блатної ренти» Азізовими, як й іншими «вугільними комерсантами» східної частини Донбасу, тоді замикався на довірених осіб впливового нардепа 6 та 7 скликання Юрія Іванющенка — кримінального авторитета Олександра Перегудова («Перегуд») і «смотрящего» за містом Єнакієве Олександра Батурина («Батура»).

(Олександр Батурин)
У 2011 році трапилися події, що певним чином змінили усталений порядок взаємодії «Аліка» та Вєлі з представниками так званої «вулиці». Тоді молодший з братів в офіційному порядку звернувся до правоохоронців із заявою про вимагання коштів. Під час передачі грошей силовики затримали «на гарячому» двох здирників.
Ім’я одного зі «спакованих рекетирів» з плином часу дещо «випарувалося» з історії, проте зірка другого фігуранта подій й надалі яскраво сяяла на українському кримінальному небосхилі. Йдеться про земляка Азізових — кримінального авторитета Олександра Мавріна на прізвисько «Мантус».

(Олександр Маврін)
«Мантуса» постфактум затримання зразка 2011 році «погони» відвезли до Донецька, де протягом кількох годин піддавали тортурам і катуванню, зокрема із застосуванням електроструму. Ініціатором здійснення відповідної екзекуції виступав тодішній заступник начальника обласного УБОЗу, полковник міліції Юрій Сіроватко. Що, як вважається, отримував власний зиск від роботи цілої низки «копанок» на сході Донбасу та, з метою показового захисту «підбитих під себе» власників «дірок» від зазіхань з боку інших зацікавлених достойників, вирішив напоумити зухвалого Мавріна.
Подальша доля фігурантів історії 15-річної давнини склалася по-різному. Звільнений з лав МВС України Сіроватко після подій так званої «руської весни» виринув на високих посадах у «ДНР». Спочатку Юрій Миколайович «засвітився» в прокуратурі квазіутворення, надалі обіймав пост «міністра юстиції», а зрештою — очолив окупаційний Верховний суд регіону.

(Юрій Сіроватко)
У грудні 2024 року Печерський райсуд Києва заочно засудив Сіроватко за колабораційну діяльність (ч.7 ст.111-1 КК України) до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Розгляд ще одного обвинувачення відносно «перевертня в погонах» за спецпроцедурою триває в Павлоградському палаці Феміди.

Кримінальний авторитет «Мантус», «профілактичні тортури» до якого застосовували в 2011 році за вказівкою полковника Сіроватко в Донецьку, після окупації рідного міста з низкою інших «колег по цеху» здійснив релокацію на підконтрольну Україні територію.

(Зліва направо: Олег Койнаш, Володимир Манукян та Олександр Маврін)
Відпочатку Маврін «заякорився» на Харківщині, де виступав фронтменом «бойового крила» структур авторитетного бізнесмена Володимира Манукяна та, як раніше повідомлялося на сторінках Dетектив-Info, опинився у вирі процесів зі спроб перерозподілу сфер впливу, що відбувалися за активною участю місцевого криміналітету та «донецьких переселенців». Однією з ланок цього протистояння вважаються події зразка 14 січня 2016 року, коли президента Донецької ліги боксерських клубів «Мантуса» прямо в фойє п’ятизіркового готелю Kharkiv Palace атакувало три десятки молодиків.
Восени 2019 року «Мантус» вчергове опинився в фокусі уваги правоохоронців, коли у компанії низки броварських кримінальних елементів, серед яких вирізнялися потужний авторитет Віктор Журавель («Віха»), а також брати Віталій і Геннадій Цимбаровичи на прізвисько «Близнюки», був превентивно затриманий під час «відрядження» до Чернівців. Згідно розповсюдженої версії, на Буковину поважні достойники тоді здійснювали вояж з метою вирішення суперечки, що розгорнулася навколо «проблемної партії» контрабандних цигарок з кланом президента Чернівецької обласної федерації боксу Володимира Загурського на прізвисько «Загура».
«Чернівецький інцидент» не отримав розвитку в кримінально-процесуальному плані, на відміну від подій за активною участю «Мантуса», що трапилися на території заміського розважального комплексу «Equides Club» в селі Лісники під Києвом ввечері 20 листопада 2021 року. Тоді Олександр Юрійович у компанії уродженця Донецька Віталія Клімова та ще одного достойника «відзначився» тим, що чимось заважав іншим відвідувачам ресторану, за що отримав пропозицію покинути його територію від охоронця. Реакція «Мантуса» і Ко виявилася миттєвою — «донецькі» відгамселили бодігарда елітного закладу, а Маврін додатково вихопив «травмат», з якого поцілив опоненту в шию.
Розгляд обвинувачення відносно Олександра Юрійовича відбувся вже після початку широкомасштабного військового вторгнення армії РФ на територію України. Маврін визнав інкриміновані йому звитяги в хуліганстві (ч.4 ст.296 КК України) та отримав покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі з іспитовим терміном на 12 місяців.

Під час остаточного звільнення від покарання з’ясувалося: ще в березні 2022 року «Мантус», що серед іншого був нагороджений ВО «Країна» медаллю «За гідність та патріотизм», залишив територію України. Станом на середину грудня 2023 він продовжував перебувати за кордоном. Інтереси Мавріна у вітчизняних судах представляв Олег Койнаш — його партнер по спортивному клубу «Гедеон Донбас» (третій співзасновник цієї ГО-шки — вищезгаданий співвласник «Вуглесервіса» Юрій Шапкін) та екс-працівник органів прокуратури Донеччини, що як раніше повідомлялося на сторінках Dетектив-Info, напередодні початку широкомасштабного вторгнення армії РФ на територію України домагався визнання біженцем розшукуваного Інтерполом злодія в законі Нодари Асояна на прізвисько «Нодар Руставський» (детально про це — в публікації «Повернення волонтера в законі«). Асоян, так само як і Маврін, в 2022 році був нагороджений медаллю «За гідність та патріотизм» від харківського осередку «Країни».

На Харківщині протягом 2021-2022 років з’являлися і брати Азізови. «Спецназівець Алік» тут оновлював свій закордонний паспорт з тризубом, а Вєлі — певний час постійно проживав.

(Олександр та Вєлі Азізови)

25 лютого 2026 року поліція Іспанії повідомила про затримання на території Німеччини ймовірного виконавця вбивства Андрія Портнова. За інформацією «Української правди», кілером виявився Олександр Азізов, а його молодший брат оголошений у розшук як співучасник злочину та, вирогідно, може переховуватися на території РФ.
Станом на кінець березня 2026 року Азізов-старший утримувався під вартою в місті Кельн в очікуванні вирішення питання щодо його екстрадиції до Мадрида.
У вироку асасину підполковника УКР Нацполіції промайнули тіні французького бранця «Мітруши» та безвісно зниклого «Ізота»07.04.2026
Апеляція пом’якшила запобіжний захід «менеджеру від ворів»23.03.2026
Здирницьку справу кримінального авторитета «Сергія Ізраїльського» підготували до поховання10.03.2026
Журавель знову в клітці: авторитет «Віха» влаштував передноворічні «хмільні розбірки» з правоохоронцями12.01.2026
Архів новин


