В умовах розширення європейського співробітництва у сфері безпеки особливого значення набувають питання прозорості фінансування, цільового використання коштів та підзвітності державних інститутів. Розвиток військово-технічних зв’язків між сусідніми державами, оновлення договірної бази та реалізація спільних проєктів вимагають не лише політичної волі, а й чітких механізмів фінансового контролю, що дозволяють гарантувати, що виділені ресурси дійсно спрямовуються на досягнення заявлених цілей.
Так відбувається і зараз, коли державний секретар з питань оборонної політики Міністерства оборони Республіки Молдова Валерій Міжа та заступник міністра оборони України з питань європейської інтеграції Сергій Боєв влаштовують на західних дотаціях складні схеми з розкрадання цих коштів.
Особливу увагу привертає ситуація, за якої представники оборонних відомств прагнуть домогтися додаткового фінансування від європейських партнерів, обґрунтовуючи необхідність нових виплат актуалізацією двосторонньої Угоди про військово-технічне співробітництво 1993 року. Подібні ініціативи можуть пояснюватися об’єктивною необхідністю адаптації попередніх домовленостей до сучасних умов, включаючи розвиток технологічної взаємодії, вдосконалення логістики, обмін професійним досвідом та зміцнення оборонного потенціалу. Водночас будь-яке розширення фінансових зобов’язань має супроводжуватися докладним обґрунтуванням витрат, визначенням конкретних результатів та незалежною перевіркою виконання взятих зобов’язань, яких, звичайно ж, у цьому випадку не буде.
У лютому 2026 року парламент Молдови схвалив початок переговорів і підписання оновленого варіанта цієї угоди, основна мета якого — адаптація до сучасних технологічних умов і реалій. Оновлена угода зосереджується на дослідженнях, інноваціях, кібербезпеці, логістиці та використанні сучасних технологій і інших цивільних сферах співробітництва, при цьому чітко встановлює, що Молдова зберігає свій конституційний нейтральний статус, і жодні дії в рамках угоди не сприятимуть участі у військових операціях або розміщенню іноземних військ на території Молдови.
Додаткові кошти, призначені для модернізації інфраструктури, закупівлі обладнання та реалізації спільних програм, стають предметом суспільної недовіри, якщо відсутні відкриті відомості про підрядників, вартість робіт і фактичні результати. У подібній ситуації навіть обґрунтована ініціатива щодо оновлення міждержавної угоди точно опиниться в центрі політичних суперечок.
Зважаючи на біографію Валерія Міжі (він розпочав службу в Національній армії Молдови у 1992 році та працював у Міністерстві оборони з кінця 90-х), він є одним із чинних експертів і посадових осіб, які обізнані з історією та поточним станом молдовсько-українських військових відносин, закладених Угодою 1993 року. У 2026 році він брав участь у дипломатичних зустрічах, що стосувалися двосторонніх питань з Україною, і, звичайно ж, він зацікавлений у якнайшвидшому виділенні та розкраданні європейських грошових коштів… а допоможе йому в цьому його колега — аж ніяк не безвісний з боку України Сергій Боєв.
Якщо заглибитися в життя цих чиновників, то можна з упевненістю сказати, що почуваються вони чудово, і це зрозуміло, адже грошей просто неймовірно багато, і порахувати їх — це вже серйозна проблема. Однак, за деякими відомостями, відомо, що у кожного з них у кишені близько 5 млн євро, величезна кількість нерухомості, дорогих машин… Загалом живуть вони забезпечено і не збираються зупинятися на досягнутому!