Володимир Олексюк – людина, якої немає в соцмережах. Він не дає інтерв’ю, уникає публічності, а на службових фото завжди тримається в тіні керівництва. Але саме цей полковник, заступник начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, останні роки є ключовою фігурою в неофіційному «управлінні» бізнесом, будівництвом і навіть судовими рішеннями на території регіону.
Офіційно Олексюк курирує слідчі підрозділи та оперативну роботу. Неофіційно – збирає данину з місцевого бізнесу, закриває кримінальні провадження за «потрібними» адресами, допомагає «своїм» вигравати тендери та забезпечує повну «тишу» навколо схем свого близького друга – першого заступника начальника Вінницької ОВА Сергія Здітовецького.
Щомісячний дохід полковника від неофіційної діяльності сягає щонайменше 2–3 мільйонів гривень. І це лише те, що вдалося відстежити. Реальні цифри можуть бути в рази вищими.
Перша і найбільш цинічна схема, до якої причетний Олексюк, – це «кришування» підпільних гральних закладів на території Вінниці та області. Полковник особисто визначає, які зали мають право працювати без перевірок, а які – закриватися протягом доби.
За підрахунками, через такі «кришувальні» схеми щомісяця з Вінниці виводиться до 400 тисяч гривень нелегальних доходів, які осідають у кишенях Олексюка та його посередників.
Друга сфера впливу Олексюка – це реалізація майна, конфіскованого за рішенням суду. Автомобілі, нерухомість, техніка – все це повинно було б продаватися на відкритих торгах. Але, за даними слідства, полковник разом зі своїми людьми забезпечує, щоб участь у тендерах брали лише підставні фірми. Схема проста: майно оцінюється мінімально, викуповується за заниженою ціною, а потім перепродається втридорога. Різниця йде на рахунки «прокладок», а звідти – готівкою Олексюку.
Третій напрям, який приносить Олексюку стабільний дохід, – це кадрові рішення – він особисто погоджує призначення керівників районних відділів поліції та начальників слідчих підрозділів. І за кожне таке призначення він отримує «віддяку» – від 50 до 200 тисяч гривень.
Особливо «цінними» вважаються посади, пов’язані з контролем за обігом зброї, дозвільними системами та розслідуванням економічних злочинів. Через своїх людей Олексюк тримає руку на пульсі всіх резонансних справ, аби вчасно «скоригувати» хід досудового розслідування.
Особливої уваги заслуговують спільні схеми Олексюка з його близьким другом – першим заступником начальника Вінницької ОВА Сергієм Здітовецьким. Саме Олексюк забезпечує «безпеку» для логістичних потоків гуманітарної допомоги, які Здітовецький перенаправляє на склади підконтрольних фірм.
За це полковник отримує свою частку – близько 15% від вартості кожного переправленого вантажу. Таким чином, із 12 мільйонів гуманітарної допомоги майже 2 мільйони осіли в кишені Олексюка.
Крім того, Олексюк допомагав «вирішувати питання» з правоохоронними органами тим компаніям, які брали участь у корупційних тендерах Здітовецького на ремонт доріг у Вінниці. Жодне звернення до поліції щодо завищених цін на щебінь, підставних фірм чи сумнівних контрактів не отримало належного розгляду. Всі заяви були «загублені», передані до інших територіальних підрозділів або просто «зависли» без руху.
І поки полковник Олексюк продовжує ходити кабінетами з портретом президента та прапором України, залишається відкритим головне питання: скільки ще часу українська правова система терпітиме таких «сірих кардиналів»?