Начальник управління нагляду за додержанням законів органами БЕБ в Офісі генпрокурора Олександр Таркан опинився у центрі гучного скандалу через дисертацію, що містить масштабний плагіат. Найцікавіше, що Таркан, як професійний корупціонер, обрав тему, у якій тямить – корупцію.
Назва наукової праці: «Методика розслідування прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою органу поліції». Попри отримання ним наукового ступеня доктора філософії у галузі права, виявилось, що значна частина наукової роботи була запозичена з праць інших юристів без посилань на авторство.
Таркан окреслив корупційні пригоди поліцейського. Коли читаєш ці нетлінні рядки, то хочеться плакати: «наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших комплексних монографічних досліджень в Україні, в якій на основі комплексного підходу, чинного законодавства та сучасної правозастосовної практики було здійснено науковий аналіз механізму прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою органу поліції, а також діяльності з виявлення та розслідування кримінальних правопорушень вказаного різновиду і розроблено окрему криміналістичну методику їх розслідування».
Науковою новизною корупційних витівок Таркана вже давно займається НАБУ, як раз вивчаючи ретельне втілення на практиці механізму прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди самим Тарканом за закриття кримінальних проваджень, що розслідувались детективами БЕБ, а також процесуальні витівки з ручним арештом майна та його наступним скасуванням. НАБУ там стільки новизни задокументувало, що вистачить на декілька поколінь наукових досліджень та десятки томів дисертаційних кримінальних проваджень.
Попри на наукову обізнаність Таркана в досліджуваній тематиці, без фальсифікації та плагіату не обійшлось. Таркан привласнив авторство низки юристів, що писали свої праці задовго до самого Таркана, і шановна читацька громадськість може в цьому переконатись:
Андрейко Ю.О. у 2020 році в Національній академії внутрішніх справ захистив дисертацію «Проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування одержання неправомірної вигоди службовою особою»;
доктор юридичних наук, професор, проректор з наукової роботи Національної академії внутрішніх справ Чернявський С.С. у 2015 році в журналі «Вісник кримінального судочинства», № 1, опублікував статтю: «Особливості розслідування одержання прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»;
колектив авторів Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ у 2020 році видав методичні рекомендації на тему: «Алгоритм дій працівників підрозділів стратегічних розслідувань при виявленні та документуванні кримінальних правопорушень із прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»;
кандидат юридичних наук, заступника директора з наукової роботи Державного науково-дослідного інституту митної справи Пунда О.О. у 2014 році опублікував дисертацію: «Особливості початкового етапу розслідування кримінальних проваджень за фактами прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою»;
кандидат юридичних наук та один з найвідоміших суддів Солом’янського району Києва Бобровник О.В. у 2017 році у журналі «Вісник кримінального судочинства», № 3, опублікував статтю: «Доказування слідчим прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою у досудовому розслідуванні».
Дослідження й публікації цих авторів стосувались питань розслідування і доказування за фактами прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою, а Таркан переписавши їх, додав до словосполучення «службовою особою» слова «органу поліції» та видав їх за свої, ще й написавши про нібито новизну своїх досліджень. І в жовтні 2021 року захистив дисертацію, отримавши наукову ступінь доктора філософії в галузі права.
Майже через 3 роки, 14 березня 2024 правоохоронці внесли до ЄРДР відомості за фактом «фейкової» дисертацій за №12024226240000235 за ч. 1 ст. 358 ККУ. Досудове розслідування здійснювалося Харківським районним управлінням поліції №3 ГУНП в Харківській області.
Звісно, підслідність у цьому кримінальному провадженні необхідно було б визначити за слідчими ДБР, доручивши здійснення процесуального керівництва в ньому прокурорам Генеральної інспекції, бо Таркан вчиняв злочин, використовуючи своє службове становище і козиряв навкруги «ксивою», щоб отримати наукову ступінь. Але то якби в Україні існувала прокуратура, як наглядовий орган, а не як корупційне гніздо. Але не з нашим щастям, як то кажуть.
А тепер розповімо вам про дуже цікаві деталі, які стосуються цієї дисертації-плагіату. Науковим керівником Таркана був — Максим Валерійович Даньшин з Каразинського університету Харкова. Заплатив Таркан за дисертацію лише 15 тисяч доларів. А знаєте, де зараз Даньшин? А пан наразі — проректор «Московского государственного университета технологий и управления имени К.Г. Разумовского (Первого казачьего университета)».
Ба більше, пан Даньшин навів ракети росіян на на харківський університет, де сам займався викладацькою та науковою діяльністю, а потім втік. На відновлення зруйнованих російськими ракетами корпусів Національного університету Каразіна у Харкові необхідно мінімум 3,5 млрд гривень. Даньшину готували підозру за ст.111 ККУ, але «друзі» в прокуратурі все «порєшалі». Звісно, Таркан у перші дні війни був у Харкові — чекав на результати боїв — типовий «ждун».
До речі , нам пишуть, що батько наукового керівника Таркана — генерал ФСБ рф. Чесно кажучі, ми поки не знайшли підтверджень, але гадаємо, що ГУР МО або СБУ можуть надати детальну інформацію щодо цього. І ми сподіваємося, що відповідь від спецслужб щодо Таркана та Даньшина ми побачимо найближчим часом.
Далі буде …
