Дещо про прокуратуру та про Іванова

Журнал «Фокус» опублікував спогади про роботу в прокуратурі нинішнього «популярного блогера та публіциста» Сергія Іванова – «з 1998 по 2008 рік працівника прокуратури в Луганську».

Іванов став відомим зовсім недавно, й виключно завдяки тому, що є прихильником найширшого застосування в Україні російської мови, передусім — у її ненормативному варіанті. Більше нічим «популярний блогер і публіцист», здається, не відзначився, хіба лише тим, що після звільнення з лав державної податкової служби на початку 2014 року разом з нинішнім народним депутатом Єгором Соболєвим перебував на утриманні іншого нинішнього народного депутата – Юрія Дерев’янка.

Ось, власне, текст літературного опусу Іванова,

http://focus.ua/long/341934/

у якому славний син Луганщини розповідає, про себе – простого хлопця з трудової сім’ї, що після інституту прийшов стажером-слідчим у прокуратуру.

Займаючись лише перекладанням папірців в оточенні генералів-дегенератів, автор оповідання в 25 років був призначений старшим помічником прокурора області, а в 27 років очолив прокуратуру Кам’янобродського району Луганська. Єдиний світлий спогад тих часів – це однокурсник Іванова на ім’я Максим – «простий хлопець з небагатої провінційної родини, що зробив кар’єру, захистив кандидатську й став прокурором Чернігівської області… Його випадок – пише Іванов про цього Максима, якому довелось після втечі Януковича звільнитись з органів прокуратури, інакше він все однаково потрапив би під дію Закону України «Про очищення влади» – наочно ілюструє один з побічних ефектів люстраційного закону, який, на жаль, поширюється не лише на негідників».

Тож дозволю собі кілька коментарів. Максим, про якого з таким захопленням пише «популярний блогер і публіцист» – це Максим Миколайович Говоруха, людина з команди відомого прокурора-«бєспрєдєльщіка», улюбленця Пшонки, Миколи Безкішкого. Як тільки Пшонка в грудні 2010 року призначив Безкішкого прокурором Луганської області, той за кілька днів перевів до себе в заступники оцього самого Говоруху, який трудився на посаді прокурора м.Лисичанська. Про те, як Безкішкий та Говоруха утверджували законність у Луганській області, можна зняти не один фільм жахів.

Після того, як Пшонка призначив Безкішкого прокурором Києва, його подільник Говоруха отримав «на кормлєніє» Чернігівську область, аж доки втеча за кордон покровителя не поставила хрест на кар’єрі цього прокурорського дуету.

Що стосується самого Іванова, який у 27 років очолив районну прокуратуру обласного центру, то мені відомі ще лише три випадки призначення прокурора району в такому молодому віці. Так, у грудні 2003 року прокурором Калінінського району м.Донецька був призначений двоюрідний брат Рената Кузьміна – 27-річний Костянтин Кузьмін, у березні 2012 року прокурором Сумського району призначений син голови Державіаційної служби України Анатолія Колісника – 26-річний Сергій Колісник, а в липні 2012 року Бориспільським міжрайонним прокурором став товариш Артема Пшонки 26-річний Микола Ульмер.

Тому дуже шкода, що Іванов не розповідає, що ж саме спричинило його карколомну кар’єру й чому керівники не довіряли йому іншої роботи, окрім перекладання папірців в оточенні дегенератів.

Річ у тім, що Сергій Володимирович Іванов – це синок Володимира Михайловича Іванова, колишнього заступника завідувача відділу організаційно-партійної роботи Ворошиловградського (Луганського) обкому Компартії України. Стрімка прокурорська кар’єра нинішнього «популярного блогера та публіциста» пояснюється тим, що його татко якраз у ті роки обіймав посаду заступника та першого заступника голови Луганської облдержадміністрації (1995 – 2002 рр.), начальника Територіального управління Державної судової адміністрації в Луганській області (2002 – 2004рр.) і знову першого заступника голови Луганської облдержадміністрації (2004 – 2005рр).

У 2006 році батько Сергія Іванова обраний народним депутатом України від Партії Регіонів, оскільки Іванови були найближчими бізнес-партнерами Олександра Єфремова. Ось, будь ласка, сторінка Іванова-старшого на сайті Верховної Ради:

http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=8772&skl=6

Шкода, що мажорський синок не описує докладніше свої трудові подвиги на прокурорських теренах – постійні п’яні дебоші та побори, якими він обклав підприємців Жовтневого й Кам’янобродського районів Луганська. Але всі його витівки та фактична відсутність на роботі залишались, зрозуміло, безкарними. Аж доки батько Іванова не розлаявся з Єфремовим.

Причиною стали 70 млн. доларів, але протилежні сторони розповідають різні версії того, що трапилось: Єфремов стверджує, що його «кинув» на цю суму батько «популярного блогера та публіциста», а Іванов-старший звинувачує в усьому Єфремова.

Але як би там не було, після того, як Сергій Іванов у ході чергової пиятики відкрив вогонь з пістолета, йому довелось «по-тихому» піти з органів прокуратури – тільки не в тюремну камеру, а в надзвичайно доходний відділ підакцизних товарів держподаткової інспекції в Луганську. Де він і працював аж доки не подався на літературні хліби в 2014 році — Іванов відкрив блог, де став викладати документи про виведення коштів за кордон фірмами Єфремова. Тільки при цьому він забував зазначати участь свого батька в цих оборудках, оскільки «літературну» діяльність породило лише нестримне бажання помститись колишньому компаньйону.

Що ж стосується спогадів Іванова про його роботу в прокуратурі, то, зазначу, що він чи навряд добре пам’ятає ті часи, оскільки в тверезому вигляді на службі майже не з’являвся. Що ж стосується того стану, в якому нині опинились органи прокуратури, то, не в останню чергу, причиною цього є те, що туди приймали отаких синків-мажорів, як Іванов.

Володимир Бойко, ФБ