Конкурс в НАБ України

Мабуть серед читачів та авторів ОРД є такі, що спробували свої сили у конкурсі до новоутвореного НАБУ. Що ж запам’ятовується від такого “конкурсу”? А ось що:

1) переважає суб’єктивізм відбору (Все вирішує співбесіда, а не набрані бали за тести. Результати тестування “виправляються” завдяки такій співбесіді);

2) наявний дубляж контролю знань, умінь та навичок претендентів (Під час співбесіди ставляться питання на знання законодавства, яке вже оцінено за допомоги ЕОМ, професійність нікого не цікавить, цікавить тільки те, що непотрібний претендент може не знати);

3) некомпетентність членів комісії (Під час співбесіди можуть запросто спитати “А скажіть номер статті…”, “А чому ел. пошта на російському сайті…”…);

4) очевидна упередженість по відношенню до колишніх співробітників держорганів(Офіційно проголошується перед початком співбесіди спеціалізація претендента, а надалі комісією ставляться питання за іншими галузями діяльності, по яким вимагається доволі ґрунтовна деталізація, яка є можливою виключно внаслідок спец. професійної компетенції);

5) члени (член) громадських організацій можуть прийти наприкінці співбесіди (Громадський контроль є чистої води формалізм).

ВИСНОВОК: Брати участь у відборі до НАБУ наразі є недоцільним через очевидні корупційні та дискримінаційні ризики під час конкурсу:

• корупційні — можуть обрати “бажаного” претендента завдяки нівелюванню об’єктивного комп’ютерного оцінювання та належного громадського контролю;

• дискримінаційні — штучно усуваються колишні співробітники державних (у т.ч. правоохоронних) органів.