Продолжение ветки пограничников. Друзья, перемещайтесь!!!
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
Человек не терпит насилия!
Меню
Продолжение ветки пограничников. Друзья, перемещайтесь!!!
Перепечатка материалов «ОРД» в полном или сокращенном виде только с письменного разрешения редакции.
© 2025 ОРД. Републикация авторских текстов без письменного согласия редакции запрещена. При использовании материалов активная гиперссылка обязательна ord-ua.com
Связь с редакцией — [email protected]
10 627 ответов
“БАБЛО ГРЕБУТ ВСЕ!!!” ЭТО, “великий полководець- назаренко” лозунг охраны границы сегодення! Это твой приговор, ЭЛИТНЫЙ И БОГАТЫЙ ТЫ НАШ!!!
Не трогайте Волобуеву,божий человек,есть много других персонажей в ДПСУ,хай вам всім счастить.
Почему Вы занимаетесь на этом форуме поганизмом? О каких- то шаблиях, савчуках …. Реал но обсуждайте проблемы. Лично я горжусь тем, что служила ПВУ, когда Вы засранцы ещё в школу ходили! Да много сейчас не понятного: грязь, ложь, воровство, случайные люди руководители, например Ваш Егоров Вован, помню его ещё сопляком, как был туповатым так и остался им, ни стыда, ни совести, кажется, что сольёт он всех в лесном деле, если ещё не слил? Да, кто-то верно подметил, что готовят серьёзную показуху, с арестами, разоблачением и т. д. Жаль, что сотворили с некогда могучей структурой времён Банных, Олексеенко и Литвина, а теперь как и тюремная, пожарная, лесная служба- никто. У руля бездари, жаждущие наживы, внизу патриоты, не понимающие, что творят с ними, в академии царьковатый ректор, который с виду суровый, а так гонит на руководителя за чаркой, ворующие и жирующие тыловики … Но поверьте, всему своё время !!! Отсидется не получи ся! Никому!
Помняться статьи, коментарии и выступления назаренка и серватюка конца 2014 года как они “очистили службу от непотреба”, сколько ненужных и коррумпированых генералов и офицеров было уволено…(Хотя литвин с бюджета службы назаренку проплатил операцию в Москве…а тот прийдя случайно к власти сразу обосрал своего попередника…, ну бог ему судья)
..После назначения назаренка пестрели статьи “ДПСУ ВОЗГЛАВИЛ НАСТОЯЩИЙ ПРИКОРДОННИК(??),ГЕРОЙ АФГАНСКОЙ ВОЙНЫ”(??).Поменяли шило на мыло,замполита литвина на еще более замполитее начальника клуба — назаренко,который не расстерялся (с учетом нестабильной обстановки в стране, времени то- год, два),расставил своих не очень грамотных но очень преданых нукеров на ключевые посты и с многократным рвением чем литвин стал рубить бабло с границы!!! Гарант с таким главным пограничником может в халепу попасть! Но опять же БОГ ИМ СУДЬЯ.
морская охрана https://www.youtube.com/watch?v=QO2jfWEMdwI
Американцы всегда поступают правильно…, после того, как исчерпают все остальные возможности. Уинстон Черчилль (Winston Churchill).
https://www.youtube.com/watch?v=Cu7MnIoRkeM
Думайте и делайте выводы.
Все гавно потехоньку началось от Алексеенка,которого прикормил Лещь,а самое вкусное при Литвене,а Назаренко это плод любви,сына пусть в стойло поставит и все будет хорошо.А вообще я как старый пограничник считаю надо всех розогнать, гниль кругом.Слава Украине.Молодым дорогу,зажрались отцы командиры.
Эка тебя тыркнуло, болезненный. Ты завязывай… А то от эпического пафоса и хероизма тебя просто разорвет как дупу. Ты не в театре случаем прозябаешь, а здесь пытаешься своим пафосом оттачивать театральное мастерство? В какой Занудовке театрик? Хочу сходить посмотреть на твое кривляние на сцене.
Конечно, неприемлемо было и раньше, но раньше мы хоть строили иллюзии, что может быть по-другому.
А кого это на днях в Харьковском отряде приняли на взятке в 1500?
Василий Григоровыч, после тебя ни кого. Токо дело Коли Андрийчука с Венгером всплыло, а так все зашибись. Где ты кстати, на державу не в обиде, к сепарам в Макеевку не уехал?
С Шарко и такими же на нарах
Какую там дорогу молодым? Страшно смотреть на остатки ДПСУ.Выбрать нечего.Сплошняя метастаза крупциис воровством, да двуликие речи.
Мне похуй ваши проблемы! Шо за бабки слышно? Когда следующий транш поднятия? Анука быстренько уебали пальцами по клаве и дали мне расклад!
Міністр фінансів назвав держбюджет нереалістичним 12.09.2016 20:09 Міністр фінансів Олександр Данилюк назвав державний бюджет України на 2016 рік нереалістичним. Про це він заявив в суботу в Лондоні, пише Bloomberg. “Уряд повинен скоротити витрати бюджету, щоб повернути його до мети, узгодженої з міжнародними кредиторами”, — сказав міністр. За словами Данилюка, це пов’язано з затримкою приватизації і слабким відновленням економіки. “У нас був нереальний бюджет на 2016 рік”, — додав міністр. При цьому він відмовився уточнити, в які саме сферах очікується скорочення витрат. “Є величезні бюджетні ризики, і я працюю кожен день, щоб зменшити їх”, — підсумував міністр. Раніше прем’єр Володимир Гройсман заявив, що цього тижня уряд подасть до ВР проект бюджету на 2017 рік. “Це буде чесний бюджет. Він буде зрозумілий по доходам і видаткам”, — пообіцяв Гройсман.
Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2016/09/12/202463-ochikuyetsya-skorochennya-ministr-finans iv-nazvav-derzhbyudzhet
Ребята из Луцка подскажите правда что майор Сапунов С.О. сильно заболел ? буду заранее очень благодарен !
Нардеп Сергей Лещенко это дети в школу по сравнению с главным пограничником назаренко в.а.!!! Давайте прикинем сколько этот жучило за неполных два года на посаде срубил бабла, которое должно было с кордона пойти в бюджет нашей несчастной и обворованой страны вот такими руководителями!
Когда зарплата?
Вчера
коли новий рік настане тоді будут зміни
Конечно стали чаще предлагать! И наши граждане и братья Молдоване читают прессу и интернет. Все давно поняли, что в ДПСУ начиная с ее руководителя “бабло гребут все!”,любой вопрос решаем, только плати! Вы бы думали головою,а ни жопою пресс-служба ПдРУ,как поднимать давно упавший имидж погранслужбы!
Смотри и учи то, что выше:…”ибо умертвите земные члены ваши…за которые гнев Божий грядет на сынов противления”
Кого піймали з янтарем (бувших прикордонників зі львова)
Наш офицерский не состав, а клан устроили рабовладельческий строй. Большая просьба к командованию — разберитесь. Где вы и как вообще готовите офицеров ДПСУ. У нас в ДПСУ сержант или прапорщик знает в разы больше офицера. По большому счёту служба строится только на сержантском составе, а офицеры только пьют кофе и курят и периодически под проверки делают рабочий вид. Как объяснить то, что сержант принимает решение по организации ОСД на месяц за начальника отдела или планирует службу на неделю вместо командного состава. Почему за контроль в/сл срочной службы (подъйом, зарядка, вечерняя поверка)отвечает СЗПН, если в обязанностях сказано про контроль за организацией несения службы составом смены пограничных нарядов, но не в/сл срочной службы. Почему во время контроля ГОК все рапорта по в/сл срочной службы делает СЗПН, а не офицер который назначен для непосредственного руководства солдатами срочной службы. Почему если есть проблема у сержантского состава никто не хочет слушать реальную причину её возникновения и дальнейших путей решения, а слушает офицера, который не разобравшись в проблеме делает не адекватные действия и пытается в прямом смысле слова унизить и загнобить сержантский состав минуя все положения закона про социальную защиту в/сл и членов их симей. Это у же полный беспредел. Большая просьба, донесите это до командования. Все ищут причины, почему мало людей идёт в ДПСУ. На данный момент — это самое бумажное подразделение в Украине. Работа не на деле, а на бумажках. Займитесь службой! Хватит отписываться про вроде бы проведённую роботу. Давайте на деле, ане на бумаге защищать на шу землю! СЛАВА УКРАИНЕ!
А кто скажет что с ректором нашим случилось?
На отделе 3 офицера на 30 телеграмм в сутки. Какой может быть разговор про выезд на участок если не можешь выйти с отдела, а делаешь формальные донесения по телеграммам. Бывает даже просто выбрасываешь телегу и делаешб вид, что не видел.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ
до в. о. голови Громадської організації
«Захисники кордонів Батьківської землі»,
керівника Київського міського осередку
пана Туніка В. Ю.
Володимире Юрійовичу!
Ваш відкритий лист про корупцію в прикордонній службі викликав у мене – ветерана Прикордонних військ, ветерана Прикордонної служби України, учасника бойових дій, українського громадянина, для якого не байдужа доля Державної прикордонної служби України, доля Вітчизни – такий вибух суперечливих почуттів та роздумів, що мені захотілося Вам відповісти.
Я солідаризуюся з Вами в головному – дійсно, корупція найбільший і найстрашніший ворог держави, і цьому ворогу треба дати бій. В першу чергу, тому що корупція, як ракова пухлина, смертельно загрожує економічному розвиту, а значить існуванню держави. У світі не існує країни з дуже високим рівнем корупції і одночасно високим рівнем конкурентоспроможності. Це загальне правило, з якого немає винятків. Такий самий руйнівний вплив цієї «пухлини» спостерігаємо в духовній сфері нашого суспільства, вона роз’їдає наші моральні цінності й ідеали. А українцям, нащадкам козацької доблесті, честі й слави, є що самим запропонувати Європі, а не лише до європейських цінностей долучатися. Тому абсолютно переконаний – корупцію мусимо взяти під контроль!
Як подолати корупцію? У світі вже давно визначено два ефективні шляхи протидії цьому явищу. Найкращий з них (той, що дозволяє боротися з причиною, а не наслідками) – це створення такої правової бази, за якої чесність влади не залежатиме від персоналій. Це робиться простим натисканням кнопок, але геть не простим зусиллям волі 423-х людей, наділених владою, помноженою на мільйони наших голосів. Скидається на те, що це шлях фантастичний.
Інший шлях – це той, на який вийшли Ви, пане Тунік. Це залучення до протидії корупційним проявам громадських організацій. Дійсно, чим потужнішим ставатиме наше громадянське суспільство, чим більше в ньому буде активних, принципових, чесних громадян, громадян з нульовим рівнем толерантності до корупції, чим більше з’являтиметься серед них лідерів, що здатні об’єднати соратників в організації, тим швидше ми станемо розвиненою, цивілізованою країною. Це, направду, потужний механізм очищення держави від корозії, що майже безвідмовно діє у всьому цивілізованому світі. Але чи такий дієвий він у нас? І якщо ні – то де тут собака заритий, як то кажуть? Ось над яким питанням я замислився.
У росіян, наших заклятих друзів, є така приказка: «Что русскому хорошо, то для немца смерть». Більшість цивілізованих механізмів громадського життя в Україні наче відбиваються у кривому дзеркалі. Чи, може, це нормальний процес зростання молодої держави? Отож, мабуть, закономірно, що у цей буремний час поряд з істинними патріотами з’явилася ціла дубль-армія «псевдо»: «псевдопатріотів», «псевдоборців», «псевдокандидатів», «псевдопартій», «псевдоорганізацій». Вони оголосили «непримиримий бій» усьому, що заважає розбудові держави. Насправді, в країні з високим рівнем безробіття, бідністю, непрацюючими законами, непрацюючими «соціальними ліфтами» – це є гарний спосіб заробітку й просування. Питання в ціні, а хто платить не питання. От і виходить, що постійно обдурювана українська громадськість не може розібратися, де реальна боротьба чесних людей з корупцією, а де ігри псевдопатріотів, які самі ще вчора були гравцями в корупційних схемах.
І, на жаль, переважно їхні обличчя ми бачимо на телеекранах, вони роблять сміливі, гучні заяви, пишуть викривальні статті в пресі, «зливають» компромат в Інтернет, при цьому зовсім не боячись власного викриття.
Отож я маю чітке переконання, що викривати викривальників – це ще один спосіб боротьби з корупцією . Чим активніше ми будемо виводити на чисту воду таких людей, тим швидше просуватиметься Україна на шляху реформ, тим швидше укорінюватимуться позитивні надбання. Але в першу чергу, це треба робити для того, щоб прищепити українцям бажання думати, аналізувати, порівнювати, оцінювати аргументи тощо, а не сприймати інформацію зі ЗМІ за принципом «піпл хаваєт».
Я думаю, пан Тунік вже здогадався до чого була така розлога преамбула мого відкритого листа навзаєм. Дозволю собі завважити Вам, пане Володимире, що давати критичну оцінку діяльності прикордонного відомства, може лише той офіцер (ветеран), який сам упродовж усього строку служби чесно, з гідністю виконував свої обов’язки і не заплямував себе корупційними вчинками.
Хтось може мені опонувати, мовляв, таких немає, час тоді такий був, все одно треба комусь боротися з корупцією. Але, як показали останні, страшні й героїчні, події в Україні – Майдан та фактична російська агресія – все ж таки справжніх чесних, гідних та сміливих людей в нас чимало. Завдяки їм Росії не вдалося поставити Україну на коліна. Вони й корупцію поборють.
До речі, саме українські події останніх років примусили мене переосмислити, «перекроїти» власну систему цінностей, власну громадянську позицію. Я досить критично оцінюю свій шлях, що пройшов у прикордонному відомстві. Я не назву його героїчним і навіть сміливим, при тому що я не робив негідних вчинків. Змушений суворо підсумувати: «тягнув лямку». Я не зараховую себе і до справжніх патріотів, завжди був далекий від політики та громадського життя, не стояв на Майдані, вболівав «по телевізору», хіба що мову українську опанував і свідомо розмовляю лише нею. Отож, наразі, пишучи цього листа, я роблю чи не перший крок до спокутування своєї громадської пасивності. Може, з цих причини я й не називатиму ще свого імені. Але я вже не хочу й не можу відсторонено оцінювати події за принципом «то не моя справа» та мовчати в той час, коли пан Тунік обрав для себе роль чесного, принципового та «громогласного» судді в розгляді «справ» прикордонного відомства.
Після того, як пан Тунік оприлюднив свого відкритого листа, сповненого начебто праведного гніву, я мав привід поспілкуватися з багатьма ветеранами та діючими прикордонниками, які добре знають «героя» та його «подвиги». Пора і читачам (бо цей лист я, за прикладом свого візаві, збираюся зробити публічним) дізнатися дещо про нього.
Заради правди, слід сказати, що початок служби в прикордонних військах полковника у відставці Туніка В. Ю. був справді бойовий, він розпочався в підрозділах Тахта-Базарського та Бахарденського прикордонних загонів Середньоазіатського прикордонного округу, а далі – на західних кордонах незалежної України, в ОКПП «Київ», Адміністрації Держприкордонслужби України.
Думається, саме ОКПП «Київ» став поворотним пунктом у долі чесного офіцера, який зрозумів, якою золотоносною жилою можуть стати схеми з нелегальними мігрантами.
Нагадаю, що наша країна наприкінці 90-х – початку 2000-х рр. перетворюється на транзитну державу для мігрантів, які намагалися легально в’їхати в Україну зі східних кордонів з РФ, щоб потім нелегально потрапити в Західну Європу через західні кордони.
Статистичні дані підказують нам, яким «шматненьким» було це поле для можливих корупційних схем. Наприклад, прикордонне відомство України у 1996–1998 рр.. (в цей час Тунік В. Ю. був заступником штабу ОКПП «Київ») затримувало щорічно близько 25 тис. нелегальних мігрантів. В подальші роки цей вал лише зростав і вимірювався десятками тисяч мігрантів. І це пан Тунік використав на наступній своїй посаді.
Зрозуміло, що прикордонне відомство повинно було ефективно відреагувати на згадані небезпечні для країни процеси. Отож, у 1998 р. у Держкомкордоні України було створено спеціальний структурний підрозділ, який координував заходи щодо протидії нелегальній міграції (він так і називався: відділ протидії нелегальній міграції), який з 2002 очолив Тунік В. Ю. У 2003 р. підрозділ реорганізували у відділ по роботі з іноземцями, начальником якого призначено все того ж Туніка В. Ю.
Не відкрию секрет, якщо скажу, що нелегальна міграція є не менш прибутковим бізнесом, ніж наркотики, контрабанда. Думаю, це прекрасно розумів і начальник відділу по роботі з іноземцями. От він і спрямував свої зусилля на створення ефективних схем, як заробляти гроші на своїх владних повноваженнях.
В описуваний час активно напрацьовувалася нормативно-правова база, що забезпечувала діяльність новоствореної вертикалі підрозділів по протидії нелегальній міграції та роботі з іноземцями, підбиралися кадри для цієї вертикалі, велася реконструкція та будівництво пунктів тимчасового тримання (ПТТ). У всіх цих процесах безпосередню й активну участь брав Тунік В. Ю. Я ще раз звертаю увагу, він не тільки розставив «свої кадри», але навіть в інструктивні документи вписував спеціальні пункти під корупційні схеми (далі про це ще буде згадано). Отож, пішла «робота».
Пересічному громадянину, може, важко зрозуміти, як можна заробляти гроші в Києві, коли нелегальних мігрантів затримують десь на кордоні. Тому опишу картину в деталях.
Тунік В. Ю. підібрав кількох надійних підлеглих офіцерів, які відповідали за різні напрямки діяльності. Я не називатиму тут їхні імена. Впевнений, і вони самі, і всі, хто служили в той час разом з ними, легко впізнають фігурантів, тому назву їх символічно: «офіцер А.», «офіцер Б.», «офіцер В.», «офіцер Г.».
Офіцер А. відповідав за звільнення нелегальних мігрантів з місць тимчасового тримання в прикордонних загонах та пункті тримання «Павшино». Схема була така: після того, як групу нелегалів затримували на зеленому кордоні, з ними проводили фільтраційні заходи та поміщали у ПТТ. Після певного часу (до 10 діб) з’являлися так звані «адвокати» чи «правозахисники», а насправді – організатори нелегальних переправлень через кордон. Вони надавали ксерокопії паспортів затриманих (хоча, насправді, потрібен сам паспорт), і встановлення особи начебто відбувалося. Отож з’являлася підстава для подання документів на розгляд суду. Офіцерам на місцях давалася «відмашка» з Києва, зрозуміло, після домовленості з «адвокатом» про розмір викупу. Як правило, ця сума сягала від 300 до 800 $ за кожного «клієнта». Далі суддя за певну винагороду виносив вирок по кожній справі про добровільне видворення за межі України впродовж 1 місяця. Звичайно, ці люди нікуди не видворялися, їх знову підхоплював той самий «адвокат-організатор» і знову робив спробу переправити клієнтів нелегально через кордон далі, в країни Західної Європи.
Особливою темою офіцера А. були нелегали – громадяни Грузії. Він мав тісні контакти з грузинською діаспорою в Україні, а також особисто з тими «особами грузинської національності», які займалися переправленням своїх співвітчизників через Україну. В період активної фази грузино-абхазького конфлікту грузини давали суттєвий відсоток незаконних прибутків за описуваною схемою.
Для того, щоб стали зрозумілими масштаби прибутків на цій схемі, наведу лише декілька цифр статистики. Впродовж 2003 р. було добровільно видворено близько 5 тис. нелегалів (найбільший відсоток з яких складали згадані грузини – близько 700 осіб). А от примусовому видворенню у тому ж 2003 р. було піддано не більше 200 осіб. У 2004 р. кількість добровільно видворених вже сягала майже 7 тис. осіб, тоді як примусово видворених було не більше 50 осіб! Не треба бути великим математиком, щоб вирахувати грошовий еквівалент так званого «добровільного видворення». Зрозуміло, що за такої інтенсивності процесу, відсотки від «схеми» офіцера А. були немаленькі. Це дозволяло йому, зовсім не перейматися, наприклад, коли він розбив вщент своє дороге авто, чуже дороге авто, відшкодувати збитки і купити нове, ще дорожче авто.
Офіцер Б. відповідав за звільнення нелегальних мігрантів шляхом отримання ними законного статусу біженців. Це питання вирішувалося у тісній «співпраці» з Державною міграційною службою України. Основні зусилля були спрямовані на Закарпатський регіон (саме у ДМСУ у Закарпатській області працював родич офіцера Б. на «потрібній» посаді). Схема була близькою до попередньої: затримували групу нелегалів, проводили фільтраційні заходи, поміщали у ПТТ. Далі з’являвся адвокат із заявами в ДМСУ щодо набуття затриманими статусу біженців. Після отримання довідок нелегальні мігранти звільнялися з ПТТ і мали право вільно пересуватися територією країни 1 рік (термін дії довідки). За цей час вони знову робили спроби перебратися далі на Захід. Задача офіцера Б. полягала в тому, щоб «полегшити й прискорити» процес отримання зазначеної довідки. Цікаво, що були непоодинокі випадки, коли одних і тих самих нелегалів затримували по декілька разів.
Статистика цієї схеми теж вражає: в період 2003–2006 рр. таких довідок видавалося в середньому близько 600 на рік. В цій схемі прикордонники мали також від 500 до 800 $ за одного «біженця».
Крім того, офіцер Б. відповідав за дострокове звільнення нелегальних мігрантів з ПТТ МВС, які знаходилися у Волинській та Чернігівській областях.
Офіцер В. відповідав за процес видворення незаконних мігрантів за кошти безпосередньо ДПСУ та за кошти посольств тих країн, звідки затримані особи прибули. Здавалося б, де тут елементи «схеми»?! Виявляється немає нічого неможливого для розумних корупціонерів. Що таке «видворення за рахунок ДПСУ»? ДПСУ купляє квитки на літаки, щоб відправити горе-мандрівників додому. І тут «вистрілює» солодке для українського корупціонера слово «тендер». Тендер виграють «хороші» авіакомпанії, які і за перемогу заплатили немалий «відкат», і в подальшому «повертали» прикордонникам 15% — 20% від вартості квитків. А вартість квитків до Китаю чи Індії далеко не 100$! Щороку на видворення за кошти ДПСУ виділялося понад 1 млн. грн.
Цікаво вписався в схему процес видворення незаконних мігрантів коштом посольств. Отут треба повернутися до участі Туніка В. Ю. у розробці нормативних документів. Так, наприклад, в «Інструкції про визначення порядку дій посадових осіб Державної прикордонної служби України під час видворення за межі України іноземців та осіб без громадянства, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону в Україну», затвердженій наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 798 від 4 листопада 2004 р., у пункті 3.10 зазначено буквально таке:
«Іноземець або ОБГ може бути видворений за межі України за сприянням дипломатичної (консульської) установи країни, громадянином якої він є, після узгодження цього питання між Адміністрацією Держприкордонслужби України та дипломатичною (консульською) установою.
В цьому випадку іноземець або ОБГ може бути переданий для надання йому правової, фінансової допомоги тощо посадовій особі дипломатичної (консульської) установи представником органу Державної прикордонної служби України, який приймав рішення, у присутності офіцера відділу по роботі з іноземцями Адміністрації Держприкордонслужби України за актом приймання-передавання іноземця або особи без громадянства — порушника законодавства України про державний кордон України. Акт підписують посадові особи, що передавали іноземця або ОБГ до дипломатичної (консульської) установи.
Посадова особа дипломатичної (консульської) установи, яка приймає іноземця або ОБГ, підписує акт за особистою згодою».
Я навмисне виділив жирним шрифтом начебто несуттєві два останні слова. Але саме вони спеціально були вписані в інструкцію з метою створення корупційної схеми. Ці два слова давали право представнику дипломатичної (консульської) установи не підписувати акт, а прикордонникам не вимагати цього підпису. На цій підставі, наприклад, групу затриманих нелегалів, які підлягали видворенню, доставляли до «воріт» дипломатичної (консульської) установи і залишали напризволяще, знову ж таки не безкоштовно. Звісно, їх одразу ж «підбирав» учасник злочинного угрупування з незаконного переправляння мігрантів через кордон. А потім їх знову затримували на західному кордоні. У видворенні за кошти дипломатичних установ іноді спрацьовувала й така схема «взаємної вигоди». Знаходився представник дипломатичної установи, який домовлявся з родичами затриманих мігрантів про переказ коштів на квитки додому. Насправді, кошти на це виділялися з бюджету ДПСУ, а гроші родичів ділилися між сторонами «угоди». Одного разу, пан Тунік показово «розкрив» цю схему, добровільно здавши хабар в розмірі 200 $, які він отримав від співробітника одного з іноземних консульств.
Ну і наостанок, про специфіку роботи офіцера Г. В його обов’язки входила організація контролю за в’їздом іноземців з країн міграційного ризику (Китай, Індія, Іран, Афганістан тощо). Схема працювала особливо ефективно в авіаційних пунктах пропуску через державний кордон. Наприклад, група нелегальних мігрантів прилітала в Україну з країни міграційного ризику (щоб далі через західний кордон України потрапити в Західну Європу). Згідно відомчих наказів та інструкцій, з такого роду «мандрівниками» проводили співбесіди на другій лінії кордону. Як правило, в ході цих співбесід з’ясовувалося, що ці особи не мають документів, не мають уявлення, в яку країну прибули і з якою метою. У таких випадках їх у встановленому порядку слід відправляти тим же літаком в зворотному напрямку. Але досить часто «знаходилася людина», яка за певну грошову винагороду вирішувала питання пропуску цих «мандрівників» в Україну. Офіцер Г. як раз і давав вказівку на пропуск і називав ціну питання. Ціна питання коливалася від 500 до 1000$ за одну особу.
Постає питання: а чи знало керівництво про існування описаних корупційних схем? Подальша доля згаданих офіцерів говорить нам про те, що, мабуть «здогадувалося». Офіцер А «тихо» був переведений на іншу посаду. Офіцер В., після проведених щодо нього кількох службових розслідувань, також був переведений на іншу посаду, в подальшому – звільнений. Офіцер Г., потрапивши в поле зору правоохоронних органів, був змушений звільнитися за станом здоров’я, тим самим уникнувши кримінальної справи.
Полковник Тунік В. Ю. теж був переведений на іншу посаду, в подальшому звільнився за станом здоров’я.
Я думаю, що цього цілком достатньо, щоб назвати борця з корупцією Туніка В. Ю. успішним і плідним корупціонером. Успішним – бо в «связях порочащих» хоч і був помічений, але не притягнутий. А плідним – тому що ж є, що людям показати! Переважна більшість ветеранів (до яких належу і я), що чесно служили й отримували лише заслужену зарплату, а по виході у відставку – вихідну допомогу, не можуть собі дозволити навіть дещицю з того, що дозволив собі пан Тунік. В останні роки служби він, як рукавички, міняв автомобілі, вартістю не один десяток тисяч доларів, щоразу купуючи все дорожчий (у 2006 році придбав новенький Volkswagen passat, у 2010 – новенький Subaru Forester, у 2014 – новий Nissan Murano. Це все при тому що на військову службу до ОКПП «Київ» він прибув на ЗАЗ Таврії). Збудував заміський будинок, прикупив, а потім продав кілька земельних ділянок. До речі, одна з них, площею близько 1 гектару, в Іванківському районі під Києвом (ділянку по сусідству купив його підлеглий офіцер, який вже встиг і будинок на ній збудувати). Пан Тунік, який обурюється, що можновладці купують дітям квартири, й сам доньці «допоміг» квартиру під Києвом купити, дворівневу, більш як на 100 кв. м. Це те, що на видноті. Про скриньки в банківських сейфах чи банки, закопані десь на городі – не скажу, не знаю.
То чи гідно пану Туніку очолювати (хоч і на умовах в.о.) захисників кордонів Батьківської землі, а тим більше антикорупційний рух прикордонників?! Відповідь очевидна – ні!
Тому я, як і всі ті, хто знає пана Туніка, цілком скептично поставився до звинувачень у його відкритому листі. Може, він і мав благородні мотиви, може він й хотів зробити суспільно важливу справу, але вийшло геть навпаки.
Маю теорію, що колишніх корупціонерів не буває. То, можливо, пан Тунік, маючи за собою такі гріхи, не побоявся затіяти «боротьбу» з корупцією тому, що сподівається повернутися з лави запасних в команду активних гравців, і гра в цьому випадку варта свічок? За таких умов, корупціонер, що бореться з корупцією – це приклад цинізму вищої проби. Час покаже, що з того вийде.
Хоча все-таки маю надію, що полковник у відставці, нерядовий член громадської організації, Тунік В. Ю. дійсно відчув, що прийшов час змінюватися, змінювати свою систему цінностей і прожити життя, що залишилося, гідно та з користю для країни. Тоді я б радив підійти до справи з іншого боку. Не з критики владу – це право краще віддати чесним і незаангажованим людям. Не критикувати, а продукувати! Пан Тунік має достатньо розуму і досвіду, щоб продукувати якісні ідеї, розробляти проекти для підвищення ефективності та міці прикордонних сил України, шукати механізми їх втілення на перетині його громадської організації та ДПСУ. У своєму листі пан Тунік звинувачує керівництво ДПСУ в тому, що «за останній рік лише трохи більше десятка прикордонників нагороджені державними нагородами», що «в нас не присвоєно жодного звання «Героя України». Так ось вона, благородна і продуктивна мета діяльності громадського активіста-прикордонника – шукати героїв, знаходити, прославляти, допомагати, захищати їхні права (бо героям, справді, не завжди у нас пошана й повага). Роботи багато, пане Володимире!
Щодо проблем у прикордонному відомстві, то вони там є, як і в усіх інших силових і несилових відомствах України. Заперечувати це було б наївно. Але я вірю, що наша держава ось-ось, нарешті, потроху, але вже почала процес очищення себе від корупції. Відправною точкою в цьому процесі стали смертельна небезпека не бути країною, що нависла над нами, і громадянське суспільство, що народилося з мук і крові, пролитої на Майдані та на сході України. Далі оздоровчі процеси лише будуть нарощувати темпи.
Слава Україні! Слава Героям!
Пугает ваш идиотизм о отвественности, которые к глубокому сожалению всех читающих,вы не знаете..этот сзпн- и есть создание что отвечает за все)..в приказе если умеете читать- найдете! Старшина или нач.отд срочников- подчинен ему в 1000 раз..и если ваш тупой мозжечок не улавливает связь..вам надо валить чтоб не снять с собой нвпс и еще чел 5 минимум..
Когда скажите..вы прежде чем здесь обозваться ” офицером”…научитесь читать и ПОНИМАТЬ .. что и для кого написано? ??????!!
Алло львівяни, кого спіймали з бурштином на Раві?