Вкрадено орендовані землі

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євромоноліт» є одним з успішних і, можна сказати, соціально врівноважених агроформувань в нашому районі. Ще донедавна воно обробляло на орендних підставах майже дві з половиною тисячі гектарів земельних паїв, що належать понад трьом сотням колишніх членів колгоспу імені Димитрова. Донедавна, оскільки в лютому викрилася оборудка, внаслідок здійснення котрої у товариства практично вкрадено понад півтисячі гектарів орендованої землі – обробленої, засіяної озиминою…
Працюючи за «білою» схемою, підприємство справно розраховується зі своїми орендодавцями і сплачує належні податки та збори. Більше того, йдучи назустріч побажанням селян і дотримуючись справжніх партнерських стосунків директор товариства Людмила Лакуста, не чекаючи кінцевого строку дії договору, відпускає на «вільні» хліба тих, хто бажає це зробити. Такою можливістю з поміж інших колишніх колгоспників скористалася, наприклад, і родина Марії Пекун, вивівши з сівозміни товариства п’ять своїх земельних паїв.
Останнього разу договори про оренду землі між селянами і товариством Людмила Лакуста уклала на початку 2010 року строком на п’ять років. Термін дії угоди за цими документами, за незначним виключенням, спливає у весняні місяці цього року, то ж керівництво спокійно працювало, готуючись до чергового переукладення договорів.
Як завжди, на початку року Людмила Лакуста і головний бухгалтер Антоніна Гордійчук звернулися до відділу Держземагентства в Софіївському районі за довідкою про наявність земель в обробітку, аби надати точні і законні інформаційні дані для податкової інспекції.
– Яке ж було наше здивування, – розповіли Людмила Сергіївна і Антоніна Василівна, – коли з довідки дізналися, що за державною статистичною звітністю частина орендованої нами землі «відійшла» фізичній особі-підприємцю: не багато, не мало, а понад п’ятсот шістдесят гектарів…
З’ясувалося, що буцімто близько сотні власників паїв за спинами керівництва «Євромоноліта» наприкінці минулорічного грудня уклали договори на передачу в оренду своїх земель мешканцеві Софіївки – фізичній особі-підприємцю Олександру Пасічнику. Ці договори відповідним чином зареєстровані реєстраційною службою Софіївського районного управління юстиції.
– На прохання пояснити, як таке могло статися, – з хвилюванням продовжили жінки, – начальник служби Юрій Товстуха відповів: «Нам надали договори, ми їх і зареєстрували, як належить». Мовляв, все зроблено за вимогами чинного законодавства та службових інструкцій…
Занепокоєні цим повідомленням, Людмила Лакуста і Антоніна Гордійчук почали звертатися за поясненнями до «відступників» — селян, які, за даними реєстраційної служби, нібито уклали договори оренди з Олександром Пасічником.
Мало не всі опитані, а це близько сотні душ, стверджували, що ніякого Олександра Пасічника не знають, в очі його не бачили і жодних договорів на оренду землі з цією людиною не укладали і не підписували.
Сумніватися в твердженні людей немає підстав, кажуть у товаристві «Євромоноліт»: село не місто – тут все і всі на виду і на слуху. Будь-яка стороння чи незнайома особа відразу потрапляє під пильні очі сільських мешканців. Тим більше не проминули б її увагою, коли б вона вела мову про оренду землі.
– Ніхто до нас не підходив, не говорив про землю, тим більше – не пропонував укласти договір на її оренду, – в один голос стверджують Поліна Мартинівна Антонова, Віра Федорівна Герасименко, Анатолій Володимирович Немченко, з якими розмовляв у конторі «Євромоноліта». – Не знаємо ми Олександра Пасічника і жодних справ з ним не затівали, ніяких договорів не підписували…
То що це – новий вид афери з селянськими паями та передачею їх в оренду? Не інакше! – стверджують в дирекції товариства. І переконують: цьому є неспростовні докази.
Насамперед, Людмила Лакуста і Антоніна Гордійчук показують список людей – орендодавців «Євромоноліта», з якими буцімто укладено договір. Вголос відслідковують рядок за рядком: Юрія Івановича Дадикіна, Максима Федоровича Манецького, Лідії Василівни Сизової, Марії Іванівни Федько та ще кількох осіб вже давненько немає на цьому світі – не могли вони в грудні минулого року ставити свої підписи під договорами оренди! Так само не робила цього й Ірина Володимирівна Ткаченко: жінка вийшла заміж і змінила своє прізвище на Плаксій. Між тим у договорі значиться її дівоче прізвище і стоїть підпис як Ткаченко, чого вона в грудні минулого року аж ніяк не могла зробити.
– Підроблені ці договори, – твердо переконана згадувана вже Марія Миронівна Пекун. – Всі знають, що ми свою землю самі з минулого року почали обробляти. А ось Олександр Пасічник якимось чином спромігся укласти договір про оренду мого й батькового паю. Як таке може бути?!
Отже, у «Євромоноліті» стверджують, що відбулося своєрідне рейдерське захоплення вже орендованої селянської землі через укладення сфальсифікованих договорів на її оренду.
Дізналися про цей факт селяни (якщо не брати до уваги розпитування їх директором та головним бухгалтером товариства в перших числах місяця) 11 лютого, коли вулицями Жовтневого почала курсувати легкове авто. Як стверджують очевидці, в ній був Олександр Пасічник, місцевий мешканець Юрій Морозов і ще якийсь кремезний молодик. За підказкою Морозова, авто під’їздило до осель «орендодавців», яким гості й намагалися вручити фіктивні договори.
Чутка про «орендаря» миттю поширилася селом, люди сколотилися й перехопили екіпаж неочікуваних благодійників. Зчинилася буча, пішли в хід кулаки, то ж щоб не довести з’ясування стосунків до кровопролиття довелося викликати міліцію…
У «Євромоноліті», між тим, досі ламають голову: як могло статися, що реєстраційна служба зареєструвала договори на землю, котра вже перебуває в оренді? З яких джерел фізична особа-підприємець міг дістати конфіденційну інформацію, до котрої належать дані паспортів громадян та їхні ідентифікаційні коди, кадастрові номери земельних ділянок, без чого неможлива законна реєстрація? Про власну заяву орендодавця не кажуть – її ж можна підробити, як і підпис. Як начальник реєстраційної служби Юрій Товстуха зміг вчинити реєстрацію, коли, по-перше, всім достеменно відомо: в районі немає й клаптя землі, що не обробляється, – звідки в одночас взялося понад півтисячі гектарів вільної землі? По-друге: чому не спробував з’ясувати істинну ситуацію, як того вимагає, скажемо так, службова інструкція?
Адже важко повірити, що у своїй службовій діяльності Юрій Миколайович не керується листом голови Державної реєстраційної служби України (Укрдержреєстр) Д.Ворони від 6 серпня 2013 року. А в ньому сказано наступне: «…з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю)».
Окрім цього, невід’ємними частинами договору для його реєстрації є план або схема земельної ділянки, її кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у використанні та встановлення земельних сервітутів, акт визначення меж в натурі (на місцевості) і акт приймання-передачі об’єкта оренди.
– Нам, кому встигли, видали договори оренди зі сфальсифікованими підписами, – говорить пенсіонер Анатолій Немченко. – До того ж без схеми ділянки, без кадастрового плану, без акту визначення меж. А в акті приймання-передачі мало того, що підпис підроблено, так ще й дата не проставлена – яку хочеш, таку й став…
На мою спробу з’ясувати ситуацію начальник реєстраційної служби Софіївського районного управління юстиції Юрій Товстуха пояснив: запит щодо прав на оренду земельного паю робиться через комп’ютеризовану систему. А вона, спрощено кажучи, видає інформацію єдиним блоком, де є підтвердження, що ділянка дійсно має конкретного власника, але при цьому нічого не сказано щодо оренди – вільна вона чи кимось обробляється. Про, принаймні, телефонний дзвінок сільському голові чи до землевпорядника сільської ради Юрій Миколайович промовчав…
Що ж, залишається ще за одна адреса – відділ Держземагентства в Софіївському районі. В цій установі, за моїм припущенням, до 2013 року здійснювалася реєстрація договорів на передачу землі в оренду. То ж там і мають знаходитися відповідні документи, котрі якимось чином втрапили до приватних рук.
– Так, реєстрація здійснювалася в цьому приміщенні, – пояснив начальник відділу Держземагентства в районі Віталій Мацак. – Але виконувала ці дії відособлена служба, що мала справу з Державним земельним кадастром…
Не вдаючись в деталі, пояснення Віталія Анатолійовича звелися до того, що саме та служба і займалася перевірками та переперевірками прав на оренду землі, вела облік всіляких технічних даних та здійснювала обмін інформацією між відповідними структурами.
– Припущення, що інформація, необхідна для проведення реєстрації на право оренди земельних ділянок, «просочилася» з нашої установи безпідставна, – переконаний Віталій Анатолійович. – Бо з ліквідацією в районі філії Держземкадастру у нас не залишилося жодних її документів…
Сумніватися в словах обох посадовців якось не пристало – державні ж служби очолюють: з якого дива їм, як кажуть, пускати пил в очі. Більше того: Віталій Мацак твердо переконаний, що жоден з його підлеглих не міг би вдатися до «зливу» інформації, навіть коли б вона й була у відділі.
Сподіватися на розповідь про механізм та шляхи укладення договорів оренди землі з селянами з вуст самого підприємця надії було мало. Та все ж спробував домовитися про зустріч, зателефонувавши Олександру Пасічнику на мобільний.
Дізнавшись, хто я такий і чого хочу, Олександр Віталійович побідкався власною зайнятістю нагальними справами та терміновою необхідністю поїхати до Кривого Рога. Правда, у зустрічі не відмовив, запевнивши, що неодмінно передзвонить. Однак ні того, ні наступного дня він не зв’язався зі мною і розмова на момент написання цих рядків не відбулася. Що ж, це його право.
Ось така ситуація виникла в Жовтневій сільській раді з договорами на оренду селянської землі. Вона стривожила і, певною мірою, налякала людей. Бо на власній, як кажуть, шкірі, селяни відчули свою незахищеність і безпорадність перед нечистоплотними ділками.
– Наш приклад закликає до пильності і повинен послужити уроком для всіх, хто має землю та нерухомість, – переконана Олександра Леонідівна Трофименко. – Бо, не приведи Господи, може статися, що приїдуть якісь хлопці і викинуть тебе з власного будинку – ти вже, бабо, тут не живеш і хата не твоя. А на підтвердження слів покажуть документи з твоїм підписом. Спробуй після цього довести, що все те неправда…
Директор «Євромоноліта» Людмила Лакуста рішуче налаштована відновити справедливість. Адже на ситуацію відразу відреагував голова райдержадміністрації Віталій Ащаулов, підключилися до з’ясування обставин здійснення сумнівної оборудки правоохоронці…Та при цьому Людмила Сергіївна скрушно хитає головою: це ж скільки грошей доведеться викинути, аби люди через суд (інакше у нас не виходить) змогли довести, що їх ошукали шахраї! І припускає, що навіть при відновлені справедливості навряд чи будуть покарані ті особи, через дії або бездіяльність яких сталося, м’яко кажучи, це неподобство. Можна б ставити крапку, але промайнула інформація, ніби щось подібне до жовтневської ситуації коїться на території Першотравенської сільської ради. Готується нова рейдерська атака на захоплення в оренду селянської землі?