Друге за популярністю питання останніх днів після «Що цим «беркутам» таке колють?» – «Йой, а чого ж вони всі такі жирні?!»

«Якщо птаха тримати в неволі,
Якщо птаху підрізати крила
І якщо відрубать йому лапи,
А до того ще й вищипать пір’я,
І напхать йому в задницю яблук,
І усе це в духовці спекти, –
То це буде засмажена качка,
Це окраса святкового столу» (Юрко ПОЗАЯК)

Вперше побачити живого беркута авторові довелося в радянському піонерському зоокуточку при запорізький дитячій залізниці. По клітці, де за логікою походження видів мав мешкати гордий цар степових птахів, вайлувато перевалювалося з лапи на лапу дивне чудо, швидше схоже на секретаря райкому КПРС. Щедро облиті зеленкою обрубки крил прагматично звисали обабіч масивного, геть не орлячого черева. Єдине, що нагадувало про благородне минуле скаліченої істоти, – це погляд, сповнений найглибиннішої ненависті до всього, що не скуте периметром вольєру.

Хто досі не бачив такого погляду за такої постави – прогляньте будь-яке з відомих відео від 30 листопада, 1 грудня, 11 грудня та найсвіжіше й найінформативніше від 11 січня. Всі ці «машини для вбивства», треновані елітні головорізи, нестримні урукхаї та безжальні термінатори швидше схожі на колонію гігантських пінгвінів в обладунках, ніж на професіоналів, що пройшли спеціальну бойову підготовку.

Судячи з мармиз завширшки з шолом та кендюхів габаритами з три бронежилети, до спортзалу, де спецпризначенців мали би готувати до екстремальних завдань, «беркутів» заводять максимум один раз – щоби пацани хоч лук собі для «вконтакта» організували. Далі набір бойової маси обраховується в суто жировому еквіваленті. Принаймні, якщо цих пінгвінів роками й десятиліттями не торкається жодна переатестація, то керівництву явно вистачає й показників живої ваги підлеглого поголів’я.

Якщо кількість жиру й справді вважається головною ознакою профпридатності «беркутьонка», то тоді стають очевидними відповіді на низку запитань, якими вже не перший місяць переймаються революціонери, – усі вони пояснюються особливостями технологічного процесу відгодовування правоохоронної пташечки. По-перше, стає зрозумілим, чому «Беркут» нападає на людей лише в темну пору доби – бо за денного світла діяльність будь-якої свійської птахи концентрується навколо корита. Спробуй віджени, поки сонце не сяде! По-друге, прояснюється роль та справжнє призначення захисного шолома – лише за допомогою опущеного забрала можна припинити процес поглинання їжі голодною птахою та сконцентрувати її увагу на виконанні інших завдань. По-третє, після другого центнера щит і кийок стають уже не спецзасобами розкошу, а засобом пересування тушки «беркута» по грішній землі.

Можна не сумніватися, що в ідей екстенсивного розвитку правоохоронної особистості – найсвітліше майбутнє. Щойно нові бюджетні мільярди від Віктора Федоровича потечуть у роззявлені дзьоби до бездонних кендюхів, мужніх «беркутів» уже ніхто не змусить, як на проспекті Перемоги, вийти з автобуса – уже хоча б тому, що ніхто з них тупо не пролізе в двері облягаючого «Богдана». Зі сміливців уже ніхто не наважиться стягти шолома – просто через те, що не пустять щоки. Та що там шолом – навіть в очі герою глянути через ті ж таки щоки не вдасться! Зате в рекламних роликах Партії регіонів ці «Обличчя Покращення» сміливо можна буде знімати без гриму прямо за Подерв’янським: «Прєстіж крєпчаєт. Мощно возрастаєт дєнь ото дня процент жиров у маслі. Довольні хами – ситі в них ї..ала…»

Якщо ж говорити про висновки від побаченого всерйоз, то проблема тут не так фізіологічна, як психологічна, причому системного характеру. Жиріють «беркути» не від неробства за чужий кошт і не від лінощів (це чинники очевидні, але не визначальні), а від геть атрофованого інстинкту самозбереження. Працівник загону міліції спеціального призначення (!) просто ні на мить не уявляє собі, що йому взагалі хоча б теоретично може випасти потреба по-справжньому протистояти тренованому злочинцеві, – а мирних беззбройних демонстрантів завжди можна задавити тупою масою, підсиленою наявністю кийка, щита й бронежилета. Більше того, ця «бойова еліта» української міліції навіть не припускає, що відповідальне керівництво може відрахувати перегодованого кнура з лав спецпідрозділу, – бо професіоналізм чомусь не включено до критеріїв відповідності міліціонера займаній посаді. Відтак загін спецпризначення перетворюється на якийсь клуб маніяків-гедоністів, які за власне право жирно їсти, смачно пити та ні про що не паритися чесно розплачуються з начальником визначеною кількістю розбитих кийком голів – без зайвих запитань, на першу ж вимогу цього начальника.

Тому не варто боятися, що розформування цієї скаженої гоп-структури вдарить по боєздатності української міліції в боротьбі з серйозною злочинністю – різниця буде відчутною хіба що в тоннажі. Стадо цих «окрас святкового столу» потребує якнайшвидшої ліквідації вже хоча б через те, що ще 30 листопада цілеспрямоване побиття ним невинних людей стало шоком для всього світу, а вже 11 січня, будемо відвертими, нікого особливо не здивувало. За півтора місяці каральних операцій азіатсько-кремлівська дикість «космонавтів» стала для України нормою, за яку ні МВС, ані Янукович навіть не збираються виправдовуватись. Своє право безкарно рвати нас своїми зажерливим дзьобами вони вже завоювали – тож не будемо позбавляти їх іще й священного права вдавитися.

Юрко КОСМИНА, для «ОРД»

В тему:

Типичная анкета “беркутовца” в соцсетях:

В тему:

“Будь мужиком, бл#дь! Снимай маску!”, — активисты начали опознавать “беркутовцев”, которые избивали людей. ФОТОрепортаж+ВИДЕО