Ще до парламентських виборів.

“Фронт Змін” Арсенія Яценюка поповнюється потенційними “тушками” — так називалася моя стаття на “Дурдомі“, в якій мова йшла про дніпропетровців Леоніда Сергієнка та його зятя Андрія Павелка. Вона була написана ще до останніх парламентських виборів. Натисніть і переконайтеся в даті розміщення —  06.12.2011. 

Я не лише написав статтю про цих двох персонажів, а й відправив її електронною поштою до прес-служби “Фронту Змін”, а також зателефонував до місцевої, дніпропетровської організації, висловивши своє обурення наявністю таких членів в партії і наголосив на неприпустимості надання їм прохідних місць у виборчому списку. 

Що я ще повинен був зробити? Як мені можна було донести свою позицію, аби нарешті бути почутим? Влаштувати перед офісом “Фронту Змін” пікет? Оголосити голодування? Здійснити акт самоспалення? І що? Чи змінило б це позицію вищого партійного керівництва “фронтовиків”? Чи вплинуло б на щось? Переконаний, що ні.

І от сьогодні дізнаємося про новину: Леоніда Сергієнка і Андрія Павелка виключили з фракції “Батьківщини” — за колабораціонізм у вигляді регулярної співпраці з владою:

“Коментуючи виключення з Сергієнка, Аваков зазначив, що “в цьому випадку ми маємо стовідсотковий колабораціонізм, коли людина відверто протягом вчорашнього дня голосувала за списком, який йому завчасно підготувала провладна більшість, мотивуючи це своїми особистими інтересами”.

На думку Авакова, це “свідчить про слабкість людини. Опозиція – це не те місце, де можна собі дозволити бути слабким та зраджувати інтереси виборців”.

Натомість, за словами депутата, ситуація з Павелком “більш складна”.

“Більшість фракції не відчуває його членом нашої команди, і це проявляється в його діях, його голосуваннях і, найголовніше, — в тому, що він не розділяє позицію фракції по ключових питаннях”, — зазначив Аваков.

Так і хочеться запитати: де ж ви, чорт вас забирай, раніше були? Адже ситуація з Сергієнком і Павелком була абсолютно ясною. Їхня зрада була лише питанням часу. Про це я і писав у вже згаданій на початку допису статті два роки тому:

“…Сергієнко? Той самий власник шпалеровї фабрики “Дніпромайн”, свого часу охрещений мною в дніпропетровській пресі «шпалеровим бароном», колишній депутат Верховної Ради, мандрівник по фракціях, кучміст-“заєдист”, а згодом, вже після всього помаранчевого, соціаліст? Отакої! 

 
Та ви що, люди? Побійтеся Бога! То які насправді зміни пропонує нам Арсеній Петрович і куди вони з такими кадрами заведуть? 
 
Коли дивлюся і слухаю Яценюка на ток-шоу, то його хоч до рани прикладай. Ну все правильно говорить. Чітко, ясно, переконливо, причому по всіх напрямках. Згоден зі всією різкою критикою політика чинної влади і персонально Віктора Федоровича Януковича. 
 
Розділяю жорстку непримиренну позицію лідера “фронтовиків” і щодо Харківських угод, і по податковому кодексу, і по згортанню демократії, і по переслідуванню опозиції в країні. А як можна не погодитися з його “вони всі в мене будуть відповідати за кожну вкрадену в державного бюджету копійку”. 
 
Нагадування нинішнім можновладцям про майбутню кримінальну відповідальність в Яценюка вже стало доброю традицією. Рідко коли його інтерв’ю чи виступ обходиться без цього. Молодець! Правильно, так їм, гадам, і треба! 
 
Ну а обіцянка повернути державі Межигір’я — це взагалі, вище всілякої похвали. Лише за це єдине можна залюбки, з відчуттям виконаного громадянського обов’язку, віддати свій голос. Дай-то Боже. Яценюк проти Януковича? І я теж! “Янику — капут!”. 
 
Але чи всі в партії згодні з такими програмовими тезами свого керівника? Що, Сергієнко теж такої думки і про Чорноморський флот, і про Януковича? Він теж проти нього і хоче вигнати зека з Межигір’я геть, давши йому копняка під зад? Та невже? 
 
Ой сумніваюся, що саме заради цієї благородної мети він разом зі своїми мільйонами долучився до керівного органу партії.  Як би потім конфузу прикрого не вийшло. 
 
Ця “тушка” є потенцйною для Яценюка, хоча сама по собі  вже сформована і перевірена часом. Така, до мозку кісток «совкова», меркантильна, улесливо-запопадлива з верхами, і зверхньо-зухвала з низами — простими людьми. Ненажерливий капіталіст з радянським нутром. «Начальничек», що сприймає своє депутатство не як почесний обов’язок служіння людям, а особистий, виторгуваний привілей, який лише відкриває нові, небачені досі можливості для подальшого збагачення. 
 
Такі не можуть дивитися на політику інакше ніж на продовження власного бізнесу. Вкладені у цю сферу гроші мають неодмінно відбитися ще більшими. Головне — здобути мандат, а там буде видно, як його використати з найбільшою вигодою“.

Дуже шкода, що як у  Яценюка, так і в інших начальників “Батьківщини” не навчилися  слухати журналістів, громадськість. Не чують їх незважаючи ні на що, на такий гіркий попередній досвід. А може й не хочуть.  От вам і результат. 

Нині ж в Дніпропетровській “Батьківщині” вимагають, аби Сергієнко та Павелко склали свої депутатські мандати. Про це йдеться у відозві обласної організації за підписом її керівника Антоніни Ульяхіної:

«Дніпропетровська обласна організація партії «Батьківщина» підтримує сьогоднішнє рішення фракції «Батьківщина» про виключення народних депутатів Андрія Павелка та Леоніда Сергієнка», — зазначається у заяві.  

У дніпропетровській «Батьківщині» переконані, що це рішення засвідчує послідовність у діях партійного керівництва. 

«Опозиційна діяльність в Україні в умовах діючого режиму – складне випробування, через яке не кожен може пройти. Воно не під силу слабкодухим і тим, хто ставить для себе іншу мету, аніж робота на рідну країну», — наголошується у документі.

«Ці особи пройшли до парламенту під прапорами «Батьківщини», а сьогодні вони не тільки не представляють нашу політичну силу, — вони не представляють виборців Дніпропетровщини, які делегували їх до Верховної Ради України. Саме тому вони не мають морального права залишатися у парламенті. Це також привід замислитися й іншим нардепам, обраним за списками «Батьківщини», які не працюють у закріплених за ними виборчих округах», — говориться у заяві.

«Єдиний вірний шлях для Андрія Павелка і Леоніда Сергієнка для збереження бодай якогось обличчя – вибачитися перед людьми і піти з політики», — вважають у дніпропетровській «Батьківщині».

Так от раніше требе було думати! Адже ніхто з притомних дніпропетровців — вірних прихильників національно-демократичних сил — таких кандидатур не делегував і не міг делегувати. Бо враховуючи політичну й бізнесову біографію “достойників”, не вважали їх гідними своїх голосів.

Олексій Мазур,
Дніпропетровськ.