Читаючи пресу та форуми Інтернету все більше дивуюсь дурості нашого народу. Він кидається від одної партії до іншої, вірить то в казки КПУ, то “Батьківщини”. Слід зрозуміти те, що в свій час казав Ленін: існування любої партії, як і любого іншого суспільного тіла, потребує певних фінансів. Потрібно чимось оплачувати існування офісів партій, хоча б комунальні послуги, роботу апарату, виїзди в регіони і т.п., а тим більше вибори. Де беруть гроші наші партії? У них є заводи, сільськогосподарські підприємства, які дають прибуток? Чи може вони черпають кошти з партійних внесків? Припустимо, партія нараховує 200 тис. осіб, наприклад e КПУ кількість її членів майже вдвічі менше. Хай щомісячні внески складають 10 грн., в сумі 200 тис. осіб за рік сплатять 2000001012=24000000 грн. Маємо 24 області та АРК, на кожну з яких припадає щорічно в середньому 24000000/25=960000, або щомісячно 80000 грн. Хай в області буде 20 районів, тоді на 1 район партія виділятиме щомісячно із партійних внесків аж 4 тис. грн — це оплата одного працівника. З таким кошторисом будь-яка партія загнеться. Цей простий приклад вказує на те, що партії фінансуються в нашій державі можновладцями, олігархічними кланами, а вони навряд чи будуть думати про тих, звідки викачують свої гроші, тобто про народ. Відповідно, сформована партіями законодавча влада в державі, незалежно від результатів виборів, представляє інтереси можновладців. Яку б на виборах народ не вибрав партію — вона буде представляти інтереси можновладців. Народ на виборах лише віддає перевагу тому чи іншому клану можновладців, який, діючи через партії, буде в першу чергу захищати свої інтереси. Оскільки можновладці наживають свої статки на експлуатації робочої сили, а в нашій державі ще й на розкраданні майна колишньої УРСР,то надіятись на те, що вони будуть захищати інтереси народу — не приходиться. Не приходиться надіятись і на мажоритарників, які і є можновладцями (або їх представниками, бо вибори недешева справа і викидати задарма сотні тисяч гривень ніхто при здоровому глузді не буде).
Важное
27 апреля, 2025
18 ноября, 2024
28 августа, 2024
160 ответов
В КПУ не 200, а 115 тысяч членов.
Я ж і сказав, що їх майже вдвічі менше, а відповідно і партійних внесків вдвічі менше, що вказує на їх фінансування олігархами. І ні про який народ вони думати не будуть.
Відповідно до ст. 56 ЗУ “Про вибори народних депутатів України” партії вносять заставу у 2000 мінімальних заробітних плат, якщо спрощено рахувати мінімальну зарплату у 1000 грн, то застава складає близько 2 млн. грн. Погодьтеся, партія в кількості 200 тис. осіб з щомісячною сплатою партвнеску 10 грн. навряд чи зможе самотужки викидати таку суму застави без сторонньої допомоги, що складає близько 12 частини річної кількості внесків. Це ще раз підтверджує думку, що партії фінансуються можновладцями нашої держави і відповідно вони формують список кандидатів депутатів Верховної Ради. Вплив на депутатів народ має лише під час виборів, у подальшому представники можновладців представляють інтереси своїх босів, оскільки процедура відзиву депутатів особисто народом практично нездійсненна. Самовисуванці вносять заставу у розмірі 12 мінімальних зарплат, погодьтесь, мало хто із здорового глузду з простих смертних внесе 12 тис. грн., враховуючи , що ще потрібно викидати набагато більшу суму на передвиборну роботу. Таким чином, простому смертному дорога в депутати Верховної Ради закрита. Відповідно і закони в нашій державі диктують можновладці, а не народ.
Таким чином можновладці роблять під себе закони і на народ їм чхать. Якби не гризня між ними із-за засобів виробництва, сировини та ринків збуту, а в нашій державі ще й за державне майно та бюджет, то народ вони давно б перетворили в бидло, хоча в нашій державі він і так майже біомаса. А так, вони вдаються до народу як до арбітра, коли між собою не можуть справитись іншими шляхами. А попросту лякають один одного тим, що піднімуть народ. От і виводять людей на мітинги за гроші. Що за останні 20 років зробили партії? Ну, поміняли Кучму на Ющенка — і що з того для народу, хтось реально відчув суттєве покращання? Тепер знову зміна влади — і що з того для народу? Провели танцювальний майдан в Києві, поскакали, щоб відволікти народ від думок над своїм буттям, а що від цього змінилося? Опозиція мовою тішиться, а що з тої мови, коли шлунок порожній? Сотні тисяч людей виїжджають за бугор, вчаться чужої мови, прагнуть там залишитись, щоб жити по-людськи. А народ у нас дійсно біомаса. От хоч для прикладу взяти цей сайт.Переливають з пустого в порожнє, мусолять теми як Петро чи Степан не вміє керувати та бере взяткb, а в суть проблем держави не влазять. То Роботяга філософствує, які менти погані, то СБУшники скаржаться на своє життя, срамота та й годі. Так можна соплі розводити до кінця світу.
Як, виявляється, легко рахувати гроші КПУ, яких, тим паче — дурних, у неї дійсно немає.
Тому комуністи, в основному, працюють на єнтузіазмі, шановний.
Також відомо, що депутати-коммуністи на партію віддають 50% своеї заробітної плати.
Серед комуністів є також чимало успішних бізнесменів. Інакше у капіталістичній державі і бути не може. Адже Єнгельс також був фабрикантом, проте це не завадило йому фінансувати К.Маркса і бути його соратником, навіть особисто приймати участь в боях повсталих пролетарів з війсками можновладців. Його друзі так і називали за хоробрість ”Генерал”.
Феномен КПУ полягає у святій вірі людей у можливість та необхідність повернути соціально справедливе суспільство, яке ми з Вами не так давно втратили.
Здається тому, що Ви, шановний, не в ту кишеню заглянули.
Успешные бизнесмены — это новое название эксплуататоров.
Я теж дивуюсь дурості нашого народу
ага. согласен с коммунистом. коммунисты работают на энтузиазме и на таможне. но что самое удивительное, грабёж бюджета коммунистами посредством таможенных схем совсем не раздражает. коммунисты всегда пополняли партийную кассу экспроприациями.
Скорее не “феномен партий”, а “феномен так называемого украинского государства”. Особенно в свете отмеченной в открытых источниках активности некой группы Фирташа-Лёвочкина, направленной против предполагаемого претендента на пост главы администрации Президента. Очень весело смотреть на “партии” и “политические группы”, действующих для достижения поставленных целей некой промышленно-финансовой группы.
Коммунисты на общем фоне “Патриотов” и “Демократов” выглядят несколько порядочней, несмотря на всех “удачных бизнесменов” и грабеж бюджета в процессе растаможки импорта и играми с экспортным НДС.
Назвіть мені комуністів, які половину своєї зарплати віддають на партію! Якщо середня зарплата близько 2 тис. грн., то який дурак 1 тис. викине на партію. А щодо безплатної роботи, то це взагалі анекдот, може вони і за безплатно в магазині скуповуються, безплатно їм комунальні послуги надаються, безплатно в транспорті їздять, а якщо ні — то де беруть гроші на життя? Ще смішніша казка про те, що вони втратили владу. Вперше і може востаннє єдина партія, партія більшовиків, захищала інтереси народу у 1917 році. Гроші Ленін взяв не у своїх буржуїв, а в Німеччині, яка була зацікавлена в ослабленні Росії, та скориставшись війною, оскільки спад економіки завжди збуджує активність мас, зумів буржуям дати під зад. Однак, помилка Леніна була в тому, що не взяв до уваги те, що в кожному із нас у підсвідомості сидить буржуй, через те справедливий економічний лад без диктатури особи чи групи осіб неможливий. У кінці минулого тисячоліття СРСР розпалось саме через те, що ідеологія більшовизму не давала партійним босам повноцінно користуватись своїм положенням, грабити народ та передавати награблене майно нащадкам. Через те і родилась співдружність незалежних держав, розвал КПРС, піднесення псевдонаціональної свідомості, підігріте зовні. Бідний Горбачов дістав нобелівську премію, і мабуть не тільки її. Як швидко партійні боси змінювали свої квитки на членство в Русі, як щиросердно каялась. А як захоплююче крали майно держави! Може бідний Кравчук мені заперече, щи щирий Плющ?
Думающий, тебе же человек ясно написал: партии отдают 50% зарплаты успешного бизнесмена. При новой власти именно такие тарифы на откаты за удачный заказ для предприятия или за крышу. Средняя зарплата трудящихся не при делах по причине отсутствия таковой у успешных бизнесменов.
А насчёт партий, так это инстинкт человеческий, такой же как покушать и т.п. — сбиваться в стадо. Психология-наука поняла этот факт всего через пару тысячелетий после Иисуса Христа, египетских жрецов и т.п. У человека есть разум, но также есть тело. Телу свойственны инстинкты, неудовлетворение которых приводит к заболеваниям. Поэтому партии, поп-звёзды и футбол нужны для людей, кроме хлеба. При Кучме простым людям началось жить спокойно и на покушать всегда было, а про зрелища власть не позаботилась. И вот оно долгожданно желанное шоу — Оранжевый майдан. И все удовлетворены, участвовали в таком зрелище. Сейчас опять народу скучновато, а власть не заботится о том, чтобы народу — зрелища, да и ещё и с хлебом у народа всё хуже. Любое массовое мероприятие будет иметь успех по нарастающей, если власть своё что-то народу не предложит. а ведь много ума не надо — пойти в библиотеку и поучиться у древних, как это делают американцы. У них, кстати, “звёздам” гонорары платят за зрелища и они эти гонорары отрабатывают, а наши звезданутые сами платят, чтобы на них кто-то посмотрел или послушал, потому как нету таланта сделать народу зрелище. Политика и то зрелищнее — депутаты то морду набьют друг другу, то подножки ставят на людях и грязью друг друга обливают завсегда — хоть какие-то зрелища. А про партии… так ведь в реале никто их программы не читает, идут в партию за очередной “звездой”, обеспечивающей зрелищем, а иногда и хлебом, гречкой.
Зрелища народ воспринимает на сытый желудок, когда нечем заняться и от безделья ищет средства. А вот когда в животе вой идет, тут не до зрелищ. За вилы в 17 году прошло столетия взялись не от нехватка зрелищ, а от того, что с одной стороны жрать было все меньше и меньше, с другой — гнали на бойню, т.е. на войну. Вот народ и взбунтовался да так, что унять его 14 государств не смогли в месте с белыми.
Тут була думка, що партії-це стадний інстинкт. Дійсно, доля правди в цьому є, адже у людини багато залишилось від свого тваринного минулого, жаль Ленін це не взяв до уваги, творячи революцію. Чого ж утворюються партії. Спробуємо взяти з Інтернета визначення партії: партія — це юридично оформлене об’єднання людей за політичним світоглядом, для досягнення конкретних цілей та захисту спільних інтересів. У той час, коли можновладці, які є при владі, мають репресивну машину під назвою держава, інші громадяни, в першу чергу інтелігенція та можновладці, які залишились поза державним коритом, створюють свою систему протидії, стрижнем якої і є партія. Звичайно, рядові партійці можуть мати свої погляди, які відмінні від поглядів верхівки. Але є і об’єднуючі ідеї, наприклад невдоволення діями влади, в першу чергу економічного характеру. Оскільки капіталу властиве самопожирання, то існування партій закономірний процес, який є засобом організованого руху до влади. Мені скажуть: для чого партії, коли можна прокатити ті чи інші клани на виборах? Відповідь проста: виграє на виборах не той, хто голосує, а той, хто вміє підраховувати. На тих дільницях, де результати задовольняють провладні групи, можна за певних умов підробити протоколи, або взагалі, визнати вибори на таких дільницях недійсними, давши дорогу для підрахунку результатів тих дільниць, де вони є задовільними. Крім цього, вибори є узагальненим результатом думки всього народу, якщо брати в ідеалі. Але в реальності яка буде думка тієї бабусі, якій дали гречку перед виборами і сказали який гарний кандидат у депутати її обдарував. Значна кількість людей не знає табличку множення, а ви хочете, щоб вони розбиралися в реальній ситуації, яка є в країні. З давніх давен народами управляла активна її частина, а “болото йшло слідом”. В Україні активна більша частина людей виїхала забугор працювати, а залишились переважно ті, які за тарілку супу готові чоботи цілувати. Так що виборами не завжди можна ситуацію не змінити. Тільки під тиском партій ситуація в країні можна змінити мирним шляхом. Однак, партії в нас відображають інтереси можновладців. Тавіть преславута “Свобода” у своїй програмі практично нічого не вказала щодо шляхів покращання добробуту населення. А її націоналістичні гасла до лампочки, коли потрібно думати про робочі місця, обмеження щодо експлуатації робочої сили. Нажаль, сьогодні не має в Україні жодної партії, яка своєю ціллю ставила б обмеження експлуатації робочої сили та вживала заходи в цьому напрямку. Болтовню комуністів я до уваги не беру, бо вони народ в цьому напрямку не організовують.
Я считаю, что партий в Украине предостаточно. Создаются партии теми, кто может себе позволить купить такую игрушку, с целью прорваться к власти или удержать власть. Но. законы у нас хорошие, европейские. И каждая партия — это не менее определённого законом минимума членов партии по всей Украине. Понятно, что партии не станут ради народа что-то там делать, нет такой задачи. Но, я считаю, что народу вполне по силам надавить на руководство любой партии с целью послужить интересам народа. Митинг во Врадиевке имел результат для народа Врадиевки. Проверено опытом, депутаты ой как боятся таких митингов из членов их партии под их офисами в Киеве. Другое дело, что не на всё у Народных депутатов есть полномочия. Пример. Обращение к Народному депутату из комитета правосудия подкомитета по судьям, направление решений судов, принятых судьями без применения законов, с просьбой посодействовать в восстановлении законности, порядка, правосудия.. Ответ — Народным депутатам запрещено вмешиваться в действия судей, и совет — после кассационной инстанции Вы можете обратиться в Европейский суд по правам человека, где искренне желает удачи гражданину Украины Народный депутат Украины из комитета правосудия из правящей партии регионов, признавая тем самым, что в Украине законное решение суда невозможно.
По теме. Думаю, что толпа народа может взять под контроль какую-то партию. Для этого есть и законодательная база, нет только желания стада покомандовать пастухами.
кроме КПУ все фашисты, бандиты и продажные проститутки.
Розглянемо ситуацію з депутатами. Вважаю, що мажоритарники у Верховній Раді потрібні настільки, наскільки 5-е колесо до возу. Коли за мажоритарником не стоїть конкретна сила, його виступи в парламенті можна приклеїти до одного місця, на стовпі, наприклад. Наявність мажоритарників в парламенті задовольняє лише провладну силу, оскільки одну особу легше переконати, ніж цілу політичну силу голосувати за певний закон чи питання. Для цього в хід можна запустити гроші, залякування, тощо. Купити перебіжчиків з партії важче та дорожче, бо вони свою зраду дорожче цінують. Та й навряд чи буде багато перебіжчиків в партії, яка впевнено крокує до влади, навіть якщо на перших порах прийдеться сісти в тюрму. Таким чином, в парламенті повинні бути представлені виключно політичні сили, це глибоке моє переконання. Інше питання, як заставити партію працювати на народ. Якщо прості партійці почнуть висловлювати свої інтереси, які ідуть у розріз з тими, хто фінансує партію, то відразу припиниться фінансування і відповідно діяльність партії. Можна, звичайно, на перших порах вжитись в партію і поступово перепідкорювати її під себе в інтересах народу. Однак, це буде до тих пір, поки інтереси народу не будуть суттєво зачіпати інтереси фінансистів партії, поки інтереси народу в деякій мірі будуть іти паралельно з фінансистами партії. А що робити після цього рубежу. Потрібно зарання шукати альтернативні шляхи фінансування. Більшовики, наприклад, отримали допомогу з Німеччини, яка була зацікавлена в ослабленні Росії. Україна стоїть між Росією та Європою, цим також в принципі можна скористатись, але що може бути ціною питання? З фінансуванням питання ще можна якось вирішити, а як бути після того, як партія отримає владу. В Росії в 17-році до влади прийшла політично активна частина населення. Але яким чином цю групу контролювати так, щоб знову не скотитись до того, проти чого боролись? Ще раз говорю, в кожному з нас засіли в підсвідомості інстинкти тваринного світу, і до комуністичної свідомості людству ще йти і йти. Питання найголовніше полягає в тому, як втримати владу в тих рамках, за які була проведена попередня боротьба. Хотілося б, щоб форумчани дали відповідь саме на це питання, тобто щодо дієвого механізму народу за владою, якого у нас на сьогоднішній день не має в Україні.
На законодательном уровне ввести обязанность отчётности каждого руководителя каждого гос.органа перед толпой. Ежемесячно. Он говорит как хорошо работал, после чего каждый желающий говорит о ему известных случаях “работы”. Толпа голосует как на гладиаторских боях: оставить-уволить. Уволить — это не значит перевести на другую должность. Но оставить право сдавать экзамены на другие должности или в другом регионе.
Для каждой гос.должности — экзамен на знание специального законодательства, экзамен на компьютере по типу вопрос в случайном порядке — оценка правильности ответа. На глазах толпы. Не набрал нужное количество баллов — не прошёл на должность. Так, по меньшей мере, дебилов не будет на гос.службе с купленными родителями дипломами. Да и не попрутся тогда на гос.службу те, кто не имеет желания перед народом отчитываться.
Сделать так и для депутатов всех уровней и для ментов, прокуроров, судей, мэров, бти, земагенства, министерств. Останется желающих работать меньше но лучше, будет за что платить большую зарплату. Да и власти не придётся слушать, что власть плохая, если народ сам будет решать.
А тольКо госоргана илилюбого органа?
В любые органы и так выбирают. На всех частных предприятиях — конкурсные отборы. И только в гос.органы попадает оставшийся от рыночной экономики отстой.
І як собі представляєте саму процедуру іспиту перед толпою? Це що, вийти на стадіон і відчитуватись за звітний період. І скільки збереться народу, коли народ наш привик сидіти вдома і спостерігати все по телевізору, в кращому випадку, в гіршому — через стакан оковитої? І чи може зібрана толпа представлятиме інтереси всього місцевого населення? Але в цілому це ідея не нова і можлива до втілення. Наприклад шляхом виборів начальників місцевих відділів міліції, прокуратури, суду та голів виконавчих комітетів місцевих рад. Державні адміністрації взагалі потрібно убрати, щоб не йшли у протиріччя з радами. Дисциплінарне стягнення “зняття з посади” місцевого керівника названих структур, накладене вищестоящим підрозділом, означатиме призначення перевиборів. Цим звичайно буде підірвана в деякій степені вертикаль влади, однак посилить відповідальність перед місцевим населенням. З іншого боку, введення виборності начальників органів виконавчої та судової влади зменшить ймовірність узурпації влади будь-якою особою. Кандидатів і в цьому випадку потрібно висувати партіям. Висуванець партії буде нести відповідальність не тільки перед місцевим населенням, але і перед партією. З іншого боку, партія, яка йде до влади, повинна мати важелі влади, щоб виконувати свою програму. Питання перевиборів керівника органу виконавчої чи судової влади можуть поставити на порядок денний місцеві ради, партійна організація, від якої він вибирався, та керівник вищестоячого органу. Але тут виникає інше питання. Як за таких обставин місцевому органу міліції боротися з корупцією в тих же місцевих радах, наприклад. І тут виходом з ситуації є міжпартійна боротьба. Партія, яка не буде чистити свої ряди від тих, хто не підтримує її лінію, приречена піти в небуття. Через те партії повинні бути зацікавлені в тому, щоб її представники в радах та інших державних органах відповідали вимогам партії. Крім цього, міжпартійна боротьба призводитиме до виявлення фактів недобросовісності в рядах іншої партії та їх оголошення. Але є ймовірність, що керівник органу прокуратури чи суду, наприклад, почне прикривати проріхи своїх однопартійців, тобто можливість виникнення партійної псевдосолідарності. Ці факти прикриття можуть виявляти представники іншої партії та журналісти. І тут виходить на питання денне діяльність 4-ої влади, а саме ЗМІ. Вони також існують, як правило на чиїсь гроші, і відповідно виражають інтереси своїх спонсорів. Через те інформація в ЗМІ завжди буде рупором одної людини чи кола осіб. Як побудувати в такому разі відносини між ЗМІ та владою?
Думающий, ты уникальный хохол! “Толпа”, “прывык”, “стэпэни… кльовый суржык. Значитца правоохранителя для сельской, городкой районной общины должна высувать партия. М-да. Постичь хохляцкий ход думки крестянину практически невозможно.
Работяга, а які Ваші пропозиції? Як Ви собі взагалі процес висування кандидатів на керівників органів державної виконавчої влади та суду? Шляхом збору місцевого сільського населення в клубі? Хто прийде, це по-перше, а по-друге, вплив місцевих фермерів та іншої знаті на думку місцевих мешканців, які мабуть уже й алфавіт забули, Ви не враховуєте. Крім цього, ну на 5 років, скажімо, Ви виберете кандидата, а він думку народу не виправдає, то на інші 5 років будете знову у рулетку грати? Кандидат від партії буде нести відповідальність не тільки перед народом, але і перед партією. Якщо партія висуне придурка чи хапугу, то в наступні пару десятиліть цій партії в дану місцевість не слід буде потикатись. Візьмемо, наприклад соціалістів — раз надурили, і вся їх репутація під три чорти надовго. Ще не скоро вони вернуться у велику політику. Кандидата легко найти, а от створити партію — справа не з дешевих, репутація її дорожче коштує.
Поддержу мусью Работягу)). Думающий — вы прям доверчивый до ужаса)). Где вы в Украине видели партии не обманывающие своих избирателей? И избиратели из года в год за них голосуют.Социки скорее исключение.В Украине партийная ответственность означает безнаказанность,вы видать думаете что живёте в СССР при Сталине. Створыть партию может и не дёшево,а вот перейти в другую легко. Так что прав мусью Работяга — только громада.Вот только кто энтой громаде разрешит?
Вибір громадою місцевих керівників — це нонсенс. Як можна провести збір всієї громади району, хто буде організатором? Місцева влада буде організатором? — Тоді здогадайтеся з трьох раз, хто буде кандидатом! З іншого боку, звідки громада буде знати характеристики нових кандидатів, якщо попередні керівники її не влаштували? Якщо брати до уваги самовихваляння кандидатів, то такий буде і результат. Якщо керівників буде вибирати громада, то вони будуть мінятись як рукавиці, а толку не буде. Якщо ж взяти, що керівників будуть висувати партії, а вибирати їх буде громада, то тут буде відповідальність партії за тих кандидатів, яких громаді партія підсунула. Якщо підсунула фуфло, то в найближчі декілька виборчих процесів така партія із своїми кандидатами пролетить. Тепер поговоримо про перебіжчиків з партії в партію. Партія, яка приймає перебіжчиків, приречена на недовіру народу і також буде пролітати. Приклад цьому — ВО “Батьківщина”, яка все більше втрачає своїх прихильників. Натомість “Свобода” за рейтингом зростає, але я і про перебіжчиків у цій партії не чув. Думаю, що в “Свободі” є люди, які швидко дадуть оговтатись тим, хто захоче перебігти від неї. Вернемося до партійної відповідальності. Останнім часом “Удар” спробувало проводити ряд акцій у регіонах, де вони не розрахувались з людьми, які брали участь у виборчих процесах. Всі могли бачити в ЗМІ, як відреагували люди на ці акції “Удару”, яким боси цієї партії не заплатили. Якщо це бачила вся країна по телику, то здогадайтеся, скільки охочих буде приймати участь у цій партії у наступних виборах. Партія, яка не тримає слово в одному, не буде тримати і в другому випадку.
Йопсель-мобсель! Есть исторический опыт людей. Сельский совет вполне способен, а потому должен иметь право нанимать шерифа-правоохранителя, который по решению сельсовета будет выдавать и регистрировать членам сельской общины огнестрельное оружие.
Вот такая д.б. основа власти. Ивседела. А кто сцыт своих соседей, хто надеетца на клептократов, тот нехай и дальше выступает за власть президента Хох_ляндийи. А хто боитца подчинённых Донбассу ментов-козлов, те бегут за кордон или шхерятца в глуши и приобретают оружие.
Власть народа начинаетца со СВОБОДНОГО владения оружием и выборности правоохранителей.
Работяга, а судей и прокуроров выбирать будем или достаточно правильный калибр и правильную амуницию для сельсовета подобрать?
Мусью Работяга моё почтение) Я с вами полностью согласен в данном вопросе,но остаётся самое главное — кто и как?
Любая партия, это организация по организации захвата власти. Причем не важно какого цвета партия, цель у всех одна — власть. И средства ими используемые одинаковые — что гласные, что негласные. От простого блеяния на разных сходнях до заказных мокрух и терактов. Кому что по душе.
Ухмыляюсь с работяги. А если соседи выберут не того шерифа которого ты хотел? Что, ты ему подчинятся не будешь — ноги на ширину плеч, руки за голову когда он на тебя сельсоветовсуий пистоль наведет? Или будешь ему кричать что ты его не избирал? Так в чем будет разница, между избранным не тобой шерифом и сегодняшним участковым для тебя?
или еще вариант, будешь проезжать какую нибудь Передрыщевку, а там тебя остановит местный шериф, ты его не изберал, но находишься на его территории. И скажет, плати за проезд, община постановила, такое дело на ремонт местной школы дань собирать. Че ты ему скажешь? Самое главное кому побежишь жаловаться? В местный сельсовет или в Киев сразу? Так чем шериф будет лучше ГАИшника. На ГАИшника ты управу еще найдешь, а вот на шерифа, врядли. Да и множество других вопросов возникнет по ходу, порой неразрешимых и ведущих к конфликтам. А как насчет того, что перед выборами, шериф начнет подгонять уровень преступности под свою предвыборную компанию — что можно херить, а что нельзя вешать на других? Иди и подумай хорошенько. Мыло на шило