І все-таки парад потрібен. Державне свято, 20-ліття Незалежності, як же без параду? Це ж фактично перша така урочиста дата — повноліття молодої держави. Люди повинні побачити її честь і славу, її оборонну міць, її провідників і достойників, відчути ритм карбованих кроків у самому серці столиці. Досі ж так і було, а на ювілей не буде?!
Отже, треба споруджувати трибуну. Там, де й завжди, під величавим монументом Незалежності. На трибуні мають стояти всі чотири президенти нашої держави і приймати парад.
Не хочуть військовий, на військовий немає коштів, — то в нас же є ціла армія державотворців. 20 років працювали, здійснювали реформи, творили демократичну правову державу, яка посіла гідне місце у світі.
Стрункими рядами мають пройти депутати всіх скликань на чолі зі спікерами, помічниками й заступниками, зі всім штатом й апаратом Верховної Ради, фракціями й комітетами, тушками й перебіжчиками. Секретаріати й Адміністрації всіх президентів із відділами й колегіями, нацрадами й консультантами, речниками, радниками й референтами. Міністри всіх урядів на чолі з прем’єр-міністрами, судимими й несудимими, тут сущими й деінде. Усі розлогі гілки влади, на яких рясно повсідалися керівники й управлінці всіх рангів і спеціалізацій. Словом, усе те воїнство, завдяки якому Україна тріумфально здобулася на четверте місце серед найгірших економік світу й за різними показниками доганяє як не Гвінею, то Гондурас. Щоб народ міг побачити, кого він годував й утримував 20 років, чиї засідання, пільги й закордонні вояжі, державні дачі й курорти так щедро оплачував. І замислився, урешті, чи варто годувати таку армію ще й наступні 20 років.
Має продемонструвати свої досягнення судова гілка влади, генеральні прокурори й заступники, судді, слідчі, а також міліція, Служба безпеки, усі розділи й підрозділи державної охорони, — теж ціла армія, що стоїть на сторожі законів і покликана вбегти суспільство від внутрішніх і зовнішніх небезпек. Високо над собою вони мають пронести портрети Ґонґадзе й Александрова, Чорновола й Гетьмана, усіх убитих і закатованих у відділах міліції, померлих і зниклих за нез’ясованих обставин. Та й самовбитого двома пострілами в голову Кравченка, і Кирпу, і Кушнарьова, чиї загадкові загибелі багато чого б прояснили в чорних кросвордах нашого правосуддя.
Конституційний Суд у червоних мантіях мав би нести перекинуту догори дриґом Конституцію, інтерпретовану в різний спосіб залежно від поточних потреб влади.
Мають пройти судді-колядники з торбами грошей на плечах, спіймані й не спіймані на гарячому функціонери й корупціонери, кожен із тавром свого злочину, тримаючи рівняння на президентів своєї країни, які теж стоять на трибуні з вивісками на шиях, — хто що здав за ці 20 років. Хто флот і ядерну зброю, хто промисловість і стратегічні об’єкти, хто помаранчеву революцію, хто взагалі Україну.
Так що, мабуть, це було слушне рішення — скасувати військовий парад, бо то ж було хоч приїде президент якої із сусідніх держав, привітає султан Брунею. Все ж таки міжнародний рівень. А тепер навіть президент Росії навряд чи приїхав би. Бо ж як не здавай Україну, все одно братній державі хочеться, щоб її просто не було. І в Європі тепер ми — ізгої, пристойні політики із тутейшими на трибуну не стануть.
Та й народ у нас несвідомий. Ще прихопить із собою помідори чи яйця й закидає трибуну, незважаючи на зростаючу дорожнечу, або змиє кого потужним струменем із бранспойта. А так стоїть мовчки обабіч Хрещатика аж до Майдану, спостерігає цей парад, який давно вже на часі, і робить свої висновки.
Окремою колоною мають пройти заслужені люди України, у всьому блиску орденів і медалей, мабуть, похнюпивши голови, бо дехто ж таки совісно працював, а результату не видно, перемололо в пащі системи. Інкорпоровані в цю колону, мають пройти Герої України, бажано — пронумеровані, бо якщо Україна має стількох Героїв, то ця кількість повинна ж колись перейти в якість і представити переконливі приклади героїзму.
Мають пройти рейдери в чорних масках, озброєні ломами й пістолетами.
Директори шахт із тисячами трун загиблих за ці роки шахтарів.
Банкіри, угинаючись під вагою грошей ошуканих вкладників.
Промчати мажори, давлячи всіх на своєму шляху.
Має пройти маршем п’ята колона з транспарантами «Руки прочь от русского языка!» Слідом — кликуші й попи з кадилами і прокльонами на всіх, хто не вони. Мав би вивести на парад свій «Всеукраинский союз воинских сил» тезко автомата Калашникова, що надало б парадові особливого військового шарму. А також мали б продефілювати всі видимі й невидимі блоки «русского единства», шовіністи і ксенофоби всіх мастей і на повен голос нарешті відверто озвучити своє кредо: «Украина для русских!»
У всьому розмаїтті знамен мають пройти повз трибуну всі принаявні в Україні партії, скільки їх є, щось до двохсот, великих і малих, і зовсім мізерних, з авторитетними лідерами на чолі, навіть якщо якийсь лідер очолює сам себе.
Гордо й піднесено повинні пройти «противсіхи» з осатанілою натхненницею «противсіхства» на мітлі.
І над усім цим у київському небі пролітають яскраві повітряні кулі — оранжеві, біло-сині, біло-червоні, синьо-жовті й зовсім червоні. Із них приязно виглядають олігархи і з батьківською усмішкою махають народові рукою.
Насамкінець із космосу спуститься київський мер, обвішаний амортизуючими пакунками з китайською гречкою, приземлиться на сходах мерії і поспіває улюбленому електорату в мікрофон. Це буде художня частина параду. Дехто з журналістів виконає заячий зиѓзаѓ по пеньочках президентської резиденції. Прес-секретарка Гаранта станцює граціозний пірует із тортом, а Генпрокуратура дасть лиха закаблукам під «Мурку». Підписанти вірнопідданських листів зроблять акробатичний номер — собачу стойку сервілізму. Депутати-кнопкодави програватимуть віртуозні етюди голосування за відсутніх колег. Депутати-костоломи демонструватимуть мистецтво бойових прийомів. Міністр освіти жонглюватиме підручниками з української історії. Каріатида гуманітарної політики підпиратиме плечем падаючу стелю нашої духовності. Зірка української естради, народна артистка України проспіває новий популярний хіт «Я дєвочка твоя в шикарном авто». Парламентський диригент однією рукою здиригує ораторію «Україна для людей», і нинішній наш прем’єр зіграє соло на газовій трубі.
Завершує всю цю святкову феєрію сірий автозак, обклеєний портретами Юлії Тимошенко, який пропихають крізь протестуючий натовп «Беркути» і «Грифони», обліпивши його, як чорною ікрою, своїми касками, кому ламаючи ребра, кого збиваючи з ніг, кого волочачи по асфальту.
За цим автозаком, як у Росії колись Пугачова, везуть заґратовану клітку із членом попереднього уряду, екс-міністром внутрішніх справ. З інших кліток виглядають ще кілька фігурантів сюрреальних судових процесів.
Молодий перспективний суддя Родіон Кирєєв підморгує народові бровою.
Вєрка Сердючка співає свій інваріант державного гімну: «Ще не вмерла Україна, єслі ми гуляєм так!»
Чотири президенти на трибуні прикладають руки до серць.
Країною проходить всеукраїнська акція «Україна — 20». Це, очевидно, якийсь новий тип відзначення державних свят. Судячи з рекомендацій радіо, це виглядає так: люди збираються у містах і селах біля пошт, у святкових національних строях, намалювавши на обличчях, руках чи й просто на папері цифру 20. Співають, танцюють і обмінюються побажаннями.
Неважко здогадатися, якими.
Ліна Костенко
48 ответов
Тяжко комментировать, но все правда
Что значит ТАЛАНТ ! Добавить нечего ! Жаль, что Лина Костенко одна, а “протывсихив” и “подписантов” — много ! А народ спит…
Я утром эти золотые слова прочла в газете “День”, и подумала , сколько правды в них, сколько боли человеческой… Мы , украинцы (50 % таких) , никак не можем осознать- в какую пропасть мы ” катимся ” под предводительством этой антиукраинской власти…Как людям можно достучаться -до их сердец, до их умов…Я преклоняюсь перед этой умной женщиной и поддерживаю Лину Костенко в каждом написанном слове…
Люба наша, національно свідома бабусю Ліно!
Так радісно раптом стало, що Ви, наша едина як Україна, бабцю Ліно і своє слово сказали. А м читали прямо хором і з радістю, аж поки не дочитали. Тай гірко стало. Гірко через те, що в такому файному параді Ви собі місця не знайшли. А треба, обовязково треба.
Розуміємо, що здоров’я виключно “за самостійну” розтрачено, що там коле, тут ниє, десь болить, а де-ін-де просто чешкться і просто ніц не хочеться. Проте ж.
Але ж, МОВА — то найголовніше. Отож, про що можливо говорити, коли сказати нічого, окрім негативу. Лишаеться тільки МОВА. Бо не дай Біг, з’явиться ЯЗИК. А він до Вашого параду ой як для кульмінації потрібен.
Не здогадалися?
Будуть в кінці непохитних рядів параду йти виключно ті, що лише МОВУ нетлінно кохають та ЯЗИКАМИ своїми підмітати Хрещатик, а тоді полижуть пешим трьом самостійним президентам і всій їх національно свідомій свиті з іх жінками та нащадками.
Четвертому не вдастя, бо четвертий такої ще не заслужив, та й черга до нього нині найбільша. Бо бояться — пересадить. Ставайте і Ви, шановна.
Талант не пропеш 1 роки його не в1зьмуть.
Совість нації!
Все мы попраздновать очень сильны!
Ну, найдёте вы где-нибудь разве,
Чтобы дата развала страны
Отмечалась народом, как праздник?
Ти ба,що ми бачимо : Ліна вирішила пійти з поєзії у політику.Завжди вірші,поєми,оди,а тут вирішила забити клепку сучасній владі,щоб знали хто така Ліна Костенко та як “організувати парад”.Слушно каже -не можна не погодитися.Таке маленьке мандрування по нашій країні з витягами із преси.Простий моніторінг новин в інтерпретації автора.А що нового,де яскраві думки ?
Хоманини желает яскравых думок? Это шо значит яскрави думкы? Галюники, штоле? так насобирай мухоморчиков, завари, испей и будет тибе небо в алмазах. Ситуацыя простая, либо менять государство, либо в плен здаватца.
Ще я б добавив про сало й варенички Михайла Поплавського та обов’язково про його ж таки хаву нагілу, яка у мене вже в печінці сидить. От!
Поздравление Л. Костенко (!!!!!!!!) Ю.Тимошенко.
«вітаємо Вас із Незалежністю України. Для святкового настрою підстав немає, а для привітання Вам – є. Тому що надто багато людей поводять себе й на волі, як в’язні. А Ви є незалежною людиною навіть у тюрмі».
На жаль, відзначають Л.КОСТЕНКО та О.ПАХЛЬОВСКА, «символом 20-ліття вільної України стали обличчя опозиціонерів за ґратами. Але кожен Берлінський мур рано чи пізно впаде. Його розбирають на сувеніри».
«Бажаємо Вам уже найближчим часом мати уламок Лук’янівської в’язниці в якості сувеніра на Вашому робочому столі. В Україні, залежній, нарешті, лише від смислу, закону і честі», — відзначають письменниці у вітанні.
Вот и Лина Костенко надеется на разрушение этого государства.
шанівцю
а ты чьих будешь? часом в АП зарплату не получаешь
Ліні Костенко моє глибоке і щире шанування за таку надзвичайно вдалу та своєчасну статтю. Додати нічого, хіба що кудись потрібно засунути чи в колону чи під колону нашу славну творчу інтелігенцію, яка вміє підписувати потрібні нікчемні звернення в потрібному підлабузному стилі будь-кому та з будь-якого приводу.
парад будет не будет, а в театре пьесу сыграть можно и нужно
Побільше б таких людей на землі як Л.Костенко. Вона не бреше, вона каже правду від всього серця. Цю істину відчувають всі нормальні люди, проти свого внутрішнього відчуття не попреш. Тільки зомбовані сліпі та глухі люди-раби від заздрощів ненавидять тих, хто бачить та чує. Зомбі готові знищити нормальних, щоб не відчувати своєї убогості.Так було завжди.
Звичайно, мудрі українці сприймуть співчуття Великої Ліни до маленької негідниці юлі як щиру жіночість(або тимчасову примху), оскільки не личить великим заступатися за дрібноту, коли у державі (завдяки і тій же юлі кіптельман)побували і перебувають у застінках більше 300 000 простих громадян, які не зуміли або не змогли домовитися з владою. І їх ніхто з великих не захищає і ними ніхто з великих не цікавиться(крім родин).А тут така вибіркова турбота — пахани самі між собою розберуться, а великим туди зась.
На параді, сценарій якого написала «баба Ліна», обов’язково повинна бути колона українців (за коментом «Києва» — «… 50% таких …», виключно у вишиванках, які співають українські пісні).
Ця колона буде символізувати собою моральну деградацію українського суспільства — тієї прірви, в яку кинули країну перші три українські президента, і яку поглиблює четвертий. Демонстранти цієї колони повинні нести плакати-кричалки, такі, наприклад,як:
• «Безвідповідальність і егоїзм — вроджені риси українців»;
• «Поводься так, як тобі завгодно без оглядки на інших»;
• «Владі Україна — нагороди без заслуг і злочини без покарання»;
• «Олігархам Україна — вседозволеність!» ;
• «Усім українцям — права без обов’язків»;
• «Україна майбутнього — діти без батьків,
школи без дисципліни »;
• « Зроби гидоту людям і отримай від них помножену гидоту ».
КРУТО. НУ, ОЧЕНЬ КРУТО…
Многие патриоты здесь на “орд” говорят,что мол дескать не за кем идти,а то бы мы ух как развернулись.”Мы бы,да я бы…” Нет,мол,у нас такой совести нации,как у чехов Гавел или у поляков Валенса.Как нет? Да вот она-Лина Костенко. Кто вам еще нужен,балаболы-патриоты,в тепле с пивом,да за “клавой”.Было бы желание.Интересно,а какой такой стимул был у румынов, погнавших режим Чаушеску?То-то.
А в коллоне интеллигенции создать особую групку из журналистов различных мастей, главное без оружия, а то перестреляются между собой!!!
А ведь уважаемая автор права, это будет не наш праздник, а «их».
По хорошему надо просто байкотировать этот день, пусть бандюки празднуют сами.
Гордо й піднесено повинні пройти «противсіхи» з осатанілою натхненницею «противсіхства» на мітлі.
Эти,во главе с Забужко, должны не пройти, а проплыть…в гробах.Хорошие противсыхи в хороших гробах, а плохие- в плохих. Но чтобы проплыли все.
… И НЕПЛОХО БЫЛО БЫ ЧТОБ СТРОЙНЫЕ РЯДЫ ЛЮДЕЙ НЕСЛИ ПЛАКАТЫ, НА КАЖДОМ
ПО ОДНОМУ НАРУШЕНИЮ ОСНОВНОГО ЗАКОНА, БЛАГОДАРЯ КОТОРОМУ ЭТА ГАДЮЧЬЯ ВЛАСТЬ СЕЙЧАС ОСЕЛА И УКРЕПИЛАСЬ, ИНТЕРЕСНО , СКОЛЬКО БУДЕТ ПЛАКАТОВ?
20.08.2011 3:17 вертухай
непогано б тобі, негідніку(з таким великим смаком вибрав собі ник!) згадати як великий Володимир Короленко, який був тфжко хворий, покинув Полтаву і поїхав до Києва на процес Бейліса, бо там творився непрведний суд. І всі порядні люди були на боці Короленка. На жаль, зараз не люди, не нарід, а біомаса-безжальна, безсоромна. але, Бог не теля, бачить звідтеля! І кожному буде по його діянням. Обовязково. Хоча б скільки церков хто б не збудував.
Автор Обращения – писатель и журналист либерального направления, редактор журнала “Русское богатство” В. Г. Короленко. С 11 октября 1913 г. и до конца судебного процесса (28 октября), Короленко постоянно присутствовал на Киевском процессе в качестве журналиста. Его статьи приобрели широкую известность. Привлечен он был к участию в процессе по указанию еврейских кругов из заграницы. (см. с. 463). Расчет был на то, чтобы использовать авторитет Короленко, ранее успешно защищавшего крестьян-удмуртов, обвинявшихся в ритуальном убийстве.
Обращение было подписано:К.К. Арсеньев, В.Г. Короленко, М. Горький, Леонид Андреев………..
Основные действующие лица:
Чеберякова (Чеберяк) Вера Владиміровна – самая драматическая фигура в деле. Ее дети видели как Бейлис тащил Андрея вглубь завода. Вследствие этого у Веры двое из троих детей (Женя и Валя) неожиданно умерли (были отравлены); Марголин предлагал ей за 40 тысяч рублей взять убийство Ющинского на себя, и после ее отказа еврейская сторона пыталась “повесить” на нее убийство всеми иными способами. Убита в ЧК в сентябре 1919 г.
Чеберякова Людмила – дочь Чеберяковых, выжившая и давшая показания суду, уличающие Бейлиса и Шнеерсона.
Ющинский Андрей – родился 13 ноября 1897 г. Ученик Киево-Софийского духовного училища, мечтал стать священником. Ритуально убит жидами 12 марта 1911 г.
Яблоновский А.А. – сотрудник “Киевской мысли”, действовавший совместно с Бразулем и пытавшийся купить “признание” Чеберяковой за 40 000 рублей.
Пимоненко – городовой, первым обнаруживший труп Андрея, во время следствия был убит.
Полищук (Полещук) Адам Капитонович – 32 лет, агент Киевского Сыскного Отделения. Сначала исполнял отдельные поручения Мищука, с 13 мая 1911 г. принимал участие в розысках по поручению Красовского, Фененко и с сентября 1911 г. – подполковника Иванова. На суде дал показания, из которых ясна работа Красовского на еврейскую сторону.
Прицкер, Юдко – жил на заводе Зайцева, уехал в феврале 1911 г. По мнению прокурора Киевской Судебной Палаты, в его пустовавшем помещении рядом с конюшней могло быть совершено убийство. Помещение сгорело 10 октября 1911 г., за три дня до назначенного осмотра следователем.
Приходько (ур. Ющинская) Александра Васильевна – 32 лет, мать Андрея Ющинского.
Приходько Лука Павлович – 26 лет, отчим Андрея.
Пухальский – не явившийся на суд свидетель, который сидел вместе с Бейлисом и писал за него письмо жене последнего; оказался ”неразысканным”.
Пушка Павел – 10 лет, видел утром 12 марта Андрея возле своего дома на Слободке. На предварительном следствии показал: «Андрюша мне сказал, что у него есть в Слободке такой жид, который ему на одну копейку продает пороху».
Тартаковский – старик-еврей, к которому часто приходил Андрей и который неожиданно “удушился” после исчезновения мальчика.
Шмаков, Алексей Семенович (1852-1916) – присяжный поверенный округа Московской Судебной Палаты, один из руководителей Русской монархической партии, публицист, специалист по еврейскому вопросу. Перевел и издал книгу немецкого гебраиста о судебном процессе в Германии в 1883 г., доказавшем истинность человеконенавистнических положений еврейского кодекса “Шулхан арух” (К. Эккер К. “Еврейское зерцало” в свете истины. Научное исследование. М., 1906). На киевском процессе был поверенным Александры Приходько. Умер от болезни сердца.
Шнеерсон Файвель (Павел) Бунимов – мещанин местечка Любавичи, “продавец сена и овса”; из династии Любавических цадиков (см. с. 110-111), его отец был общественным резником в местечке Носовка Черниговской губ. Обещал Андрею “показать его отца”. Участвовал вместе с Бейлисом и еще одним евреев в захвате Андрея при катании на мяле.
Ященко Василий Иванович – печник, свидетель, видевший 12 марта незнакомого еврея у пещеры, где было найдено тело убитого Андрея. Потом этому свидетелю предъявляли для опознания загримированного Луку Приходько.
Щегловитов Иван Григорьевич (1861-1918) — с 1906 года министр юстиции. Благодаря его твердой позиции расследование “дела Бейлиса” было доведено до суда. 1 января 1917 года он был награжден орденом Св. Александра Невского и назначен председателем Государственного Совета. Был арестован на второй день после февральского переворота и до самой гибели томился в тюрьме. В первый день после объявления “красного террора” 23 августа (5 сентября) расстрелян в Москве на Братском кладбище вместе со священномучениками епископом Ефремом (Кузнецовым) и протоиереем Иоанном Восторговым, министрами внутренних дел Н.А. Маклаковым и А.Н. Хвостовым, сенатором С.П. Белецким и другими.
Эттингер Яков – брат жены М. Зайцева. Приезжал из Австрии в гости к Зайцеву. 12 марта находился на заводе у Бейлиса, после чего сразу же уехал за границу.
http://www.rusidea.org/?a=440402
Адвокаты еврейской стороны работали совместно с тайным “Комитетом защиты Бейлиса” (см. о нем далее примечание на с. 56-58. – Ред.) и стремились к направлению следствия на ложные пути, к откладыванию процесса: выигранное время использовалось для уничтожения улик, запугивания и устранения все большего числа свидетелей. В результате должно было быть создано положение, при котором процесс не мог бы состояться и дело было бы прекращено производством – о чем либеральная печать во всем мiре возвестила бы как о величайшей победе прогрессивного человечества над реакционным царским режимом. – И.Г.
[4] Казаченко и Пухальский сидели в одной камере тюрьмы с Бейлисом, Казаченко должен был выйти на свободу и отнести письмо жене Бейлиса, которое Пухальский написал по просьбе последнего (Бейлис не умел писать). Письмо было отобрано у Казаченко при обыске (перед освобождением), и он признался, что Бейлис подговаривал его отравить двух свидетелей, показывавших против Бейлиса, за что должен был получить большие деньги от “еврейского общества”. На процессе были оглашены лишь письменные показания Казаченко и Пухальского, сами же эти важнейшие свидетели безследно исчезли. Возможно, их “убрали”. – И.Г.
[5] Выгранов, бывший агент сыскного отделения, работавший вместе с приставом Красовским и уволенный за служебный подлог, был одним из активнейших пособников “заинтересованной стороны” в направлении следствия по ложному пути. Неудивительно, что он не обнаруживал желания подвергнуться в зале суда перекрестному допросу со стороны обвинения и поверенных гражданской истицы. Роль Выгранова в деле Бейлиса высветилась в ходе процесса с полной ясностью. – И.Г.
[6] Колбасов – владелец переплетной мастерской, где работал отчим убитого мальчика, Лука Приходько. Колбасов подтвердил на предварительном следствии, что Приходько по случаю срочной работы безвыходно находился в мастерской, работая и ночуя там в течение всей недели, в которую произошло убийство. Несмотря на это немедленно выяснившееся алиби, начальник сыскного отделения Мищук (впоследствии отданный под суд), по наущению еврейской стороны, арестовал не только Луку Приходько, но и его жену (мать убитого мальчика) и всех родственников убитого, продержав их две недели в заключении без малейших оснований. Показание Колбасова, хотя оно и не относится непосредственно к Бейлису, оказалось достаточно неожиданным и неприятным для “заинтересованной стороны”, спутав ее первоначальные расчеты. Смерть Колбасова – одна из многих в деле Бейлиса, причем умершими оказывались исключительно свидетели обвинения: из свидетелей защиты не пострадал ни один. – И.Г.
Вертухую. Боитесь вы, вертохуи, Юлю,боитесь. Она, конечно, не ангел и она должна идти в колоне, что пишет Костенко, с позором. Но то что вытворяют сегодняшние уроды, то Юля по сравнению с ними выглядит действительно ангелом.Приехал Азаров в Винницу, сотни и сотни сотрудников всех мастей задействованы, улицы, улочки, переулки поперекрывали за 15-20 минут до кортежа, на перекрестках выставили КАМАЗы с щебенкой, или песком.Тысячи машин собрались и вынуждены ждать, пока пропустят, На Подолье водители в знак протеста включили звуковые сигналы. А две недели до этого приехал тот урод, как показали выборы что он нахер не нужен Украине. Меры безопасности те же. Кого вертухуи боятся? Своего народа боятся. И правильно делают, что боятся. А какая от них польза, что они приезжали в Винницу? Только убытки.
АЛЕКСАНДРУ. ДА БОЯЛИСЬ,БОИМСЯ И БУДЕМ БОЯТЬСЯ ЭТИХ ЮЛЬ, ШМУЛЬ И ПРОЧЕЙ ПОГАНИ, ПОСКОЛЬКУ УСЛУЖИВАЕМ ВЛАСТИ А НЕ СЛУЖИМ НАРОДУ. народ НАС ПОСТАВИЛ В РАСКАРЯЧКУ МЕЖДУ СОБОЙ И УБЛЮДКАМИ ТИПА ЮЛИ-ШМУЛИ. ВСЕ СМЕЮТСЯ НАД НАМИ , А МЫ ЗВЕРЕЕМ. ПИСАКИ ТРЕБУЮТ ОТ НАС ИНТЕЛЛЕКТА, ОБОРЗЕЛИ УЖЕ.
Олександру. А є з кого брати приклад. Хтось забув, що він Президент і думає що він Хан, поселився в ханському палаці в Криму і вся свита за наші гроші літають до нього, по телеку показують,,тіпа,, він там щось стратегічне вирішує, жах, це ж які гроші на все це потрібні. Да-а, для них життя покращилось вже сьогодні, а всім іншим — дуля з маком.