Письмо Пшонке

Генеральним прокурором України В.Пшонкою на днях було сказано, що згідно заявленому Президентом України В.Януковичем, — перед Законом в Україні всі рівні! В тому числі і слідчі Генпрокуратури!

(Відкрита заява в Генпрокуратуру України від полковника запасу СБ України В.Крижановського).

Першому Заступнику Генерального

прокурора України

Кузьміну Р.Р.

Крижановського Валентина Вікторовича,

обвинуваченого в крим.справі №49-1806

(адреса в письмовій заяві)

З А Я В А

(В порядку ст.94, 95 КПК України)

Про вчинення злочину слідчим в ОВС Генпрокуратури І.Кулінічем.

Шановний Ренате Равелійовичу!

30 вересня 2010 року старшим слідчим в ОВС Генпрокуратури України Кулінічем І.І. закрито кримінальну справу за обвинуваченням мене у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.343, ч.1 ст.345 КК України у зв’язку з недоведеністю моєї вини, керуючись ст.213 п.2, 130 КПК України.

Слідчим І.Кулінічем, при закритті кримінальної справи було фальсифіковано події та факти, які підпадають під відповідальність, передбачену ч.3 ст.364 КК України.

Слідчий І.Кулініч є уповноваженою особою Держави Україна, а саме – старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Генпрокуратури України і не має права на порушення чинного законодавства України, тим більше у сфері, в якій він безумовно, є досвідченим фахівцем. Данні порушення та злочини, скоєнні слідчим І.Кулінічем мають знайти Вашу реакцію і він повинен у передбаченому законодавством вигляді відповісти за скоєне згідно Закону.

У зв’язку з оскарженням мною необґрунтованості та незаконності постанов та дій слідчого Кулініча (першої від 06.02.2010 року і другої від 23.02.2010 року) і визнання їх такими, що не відповідають дійсності по суті справи, зазначені постанови було скасовано. Першу прокурором О.Таргонієм, а другу – Печерським судом м.Києва.

І після цього відновлення розслідування по даній справі знову доручають слідчому І.Кулінічу, який неодноразово порушував Законодавство України при розслідуванні і закритті даної справи і це визнано Печерським Судом м.Києва (п.4 скарги в суд №353 від 16.02.2010 року). Данні порушення викликають сумнів у об’єктивності дій слідчого І.Кулініча і на підставі п.4 ч.1 ст.60КПК України слідчий повинен був заявити про самовідвід, не чекаючи заяви про відвід. Але всі мої заяви про відвід слідчому Кулінічу були проігноровані самим слідчим та прокурорами Таргонієм і Бабенком.

Замість того, щоб заявити про самовідвід, слідчий Кулініч лише підчистив свої постанови та продовжив порушувати законодавство.

Так, Печерським судом (справа №4-1192/10 від 07 червня 2010 року, суддя О.Білоцерківець) при скасуванні другої (від 23.02.10р) постанови по даній справі цього ж слідчого І.Кулініча, було повністю роз’яснено недоліки та помилки слідства при розслідуванні та закритті справи, і те, що слідчий мав би закрити дану справу, згідно з КПК України лише за п.1 ст.213, п.1 ч.1 ст.6 КПК України,- за відсутністю події злочину!). Дана постанова Суду Генпрокуратурою не була оскаржена.

Після винесення третьої (від 30.09.2010р) постанови слідчим І.Кулінічем по даній справі, та її оскарження мною, як НЕЗАКОННО винесеної на підставі ч.2 ст.213 КПК України, після того, як суд приступив до розгляду скарги, прокурор по нагляду І.Бабенко повідомив суд про те, що Генпрокуратурою скасовано оскаржувану постанову. При цьому прокурор І.Бабенко написав лист-повідомлення від 03.10.2010 року про скасування постанови 29.10.2010 року, тобто через місяць після написання самого листа про скасування! При цьому будь-якого карного правового наслідку чи заходу в виді результатів службового розслідування щодо слідчого І.Кулініча не було. Що це, як не кругова порука з боку Генпрокуратури під прикриттям прокуратури по нагляду!?

У третій постанові від 30.09.2010 року слідчий І.Кулініч написав повну «галіматью», (мабуть щоб ніхто у ній не зумів розібратися)! Інакше, після вникання в суть та зміст даної постанови про закриття кримінальної справи іншого висновку ніхто не зуміє зробити. Це лише підтверджує кваліфікацію даного слідчого, який за віком є одним із найдосвідченіших в Генпрокуратурі. Але є відповідний віковий рубіж, який визначений Міністерством охорони здоров’я, коли людина на посаді може повно і відповідально виконувати свої службові функції. Ну для чого Ви призвали цього слідчого із пенсії і знущаєтесь над ним? Даний слідчий не розуміє Законодавства у повному обсязі, він давно забув його і не може за станом віку знову вивчити. Мені не приємно писати про це, але я вимушений у зв’язку з відсутністю будь-якої Вашої реакції!

Скоєнням злочину з боку слідчого І.Кулініча є фальсифікація та зазначення в даній постанові того, що «Оскарження даної постанови про порушення кримінальної справи Печерським районним судом м.Києва залишено без задоволення», (п.4 стр.2 постанови).

Подібного розгляду Печерським районним судом м.Києва не було і бути не могло, так як дана постанова про порушення кримінальної справи за даними статтями КК України ніколи не була оскаржена. Якщо слідчий Кулініч в змозі продемонструвати зазначену ним постанову Суду, то я принципово погоджуюсь на любі обвинувачення відносно моєї особиJ))

А відповідальність за зазначенні фальсифікації та злочинні дії слідчого у даному випадку передбачена ч.3 ст.364 КК України – зловживання владою або службовим становищем працівника правоохоронного органу.

У оскаржуваній постанові слідчий займається «словоблуддям» та повторюваннями з метою «ввести в оману» прокуратуру по нагляду, яка була зобов’язана перевірити дану постанову до мого оскарження в суді. Але чомусь це трапилось лише після оскарження даної постанови в суді.

У двох пунктах постанови слідчий двічі пише одному йому, мабуть, зрозумілу «філософську фразу» що, «достатніми даними, які вказували на наявність у діянні Крижановського В.В. ознак злочину, були наявність доказів, що підтверджували реальність конкретного посягання на реальний об’єкт» (п.3 стр.2 та п.3 стр.3 постанови).

Не зрозуміло, чому даний слідчий в супровідному листі радить мені оскаржити дану постанову «в порядку, передбаченому ст..ст.99-1, 236-1 КПК України»… — (скарга на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи), коли мова йде про оскарження постанови про закриття кримінальної справи.

На мій телефонний виклик, чому він саме в такому порядку радить мені оскаржувати його постанову, слідчий дуже поважним голосом відповів: «Ви не розумієте Кодексу, якщо задаєте подібні питання»J)!

Будь-ласка, роз’ясніть досвідченому слідчому І.Кулінічу, в якому порядку може бути оскаржена подібна постанова, та прийміть у нього залік по «лікбезу» стосовно знання КПК України!

Вбачається факт явного гальмування розслідування справи слідчим, який закрив дану кримінальну справу ще 30 вересня 2010 року, а надіслав мені повідомлення про це лише 21 жовтня 2010 року, після неодноразових моїх запитів до Генпрокуратури про хід розслідування справи?

Чому слідчий не викликав мене особисто хоч раз на допит, чи взагалі, повідомив про те, що саме він розслідував дану справу, після повернення її із суду?

Чому слідчий вказав в оскаржуваній постанові, що 04.08.10 він прийняв до свого провадження кримінальну справу № 49-1803, і відновив по ній досудове слідство, а закрив справу №49-1806? (п.13 стр.2 постанови).

В той же час, зазначаю, що кримінальна справа №49-1803 знаходиться на розгляді за моєю скаргою у Печерському суді ще від березня 2010 року і до Генпрокуратури не поверталась!

В постанові слідчим І.Кулінічем указано номер телефону слідчого С.Дзігори, по якому, нібито я телефонував йому і погрожував, а саме номер 067-930-60-69.

Мені не звісно (як, мабуть і самому слідчому Кулінічу та Дзигорі!), кому належить даний номер телефону і за цим номером ніколи не телефонував раніше. Я спробував зараз зателефонувати на цей номер, але автовідповідач повідомляє, що такого номеру не існує. А у слідчого Дзігори завжди існував телефон з номером 067-930-30-37. Але про нього нічого не сказано у постанові.

А чим же підтверджується сам ФАКТ злочину, а вірніше подія злочину? Невже тільки ніде не зареєстрованою заявою (рапортом) слідчого, який за годину перед цим вчинив злочин по відношенню до Крижановського В.В. (надав команду незаконного захвату Крижановського співробітникам міліції і команда виконувалась, лише помилково захватили іншу людинуJ)) і для прикриття своєї вини, домислився написати неправдиве повідомлення про вчинення злочину відносно себе-любимого.

В даному випадку підтвердження події злочину може бути установлено лише в суді, при розгляді справи по суті, а не власними побажаннями, допущеннями, домислами та фантазіями слідчого Генпрокуратури!

Аналіз ст..213 КПК України говорить, що:

Закриття кримінальної справи на підставі ч.2 ст.213 КПК України може мати місце виключно за певних умов, а саме:

• Конкретній особі було пред’явлене обвинувачення;

• Під час розслідування отримано дані, які викликають сумнів у винності обвинуваченого, а сукупність зібраних доказів не дозволяє їх спростувати та зробити певний висновок щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні злочину, вичерпані всі можливості для усунення сумнівів;

Аналіз змісту положень ст..ст. 6, 213 КПК України безумовно свідчить про те, що закриття кримінальної справи за недоведеністю участі конкретного обвинуваченого у вчиненні злочину може мати місце виключно за певних умов, зокрема, якщо у справі однозначно встановлено наявність події злочину, в іншому випадку справа підлягає закриттю саме за відсутністю події злочину.

Саме події злочину в даній справі НЕ ВСТАНОВЛЕНО!

Згідно змісту оскаржуваної постанови не зрозуміло з точки зору логіки, як міг чути мою розмову невідомий мені Герасименко В.В., хто це взагалі такий (п.6 стр.2 постанови)? І чому покази надає тоді Герасименко М.М., який дійсно чув розмову з мого боку!

Хіба досвідчений слідчий в ОВС Генпрокуратури України Кулініч може бути таким безграмотним? Він не «тягне» навіть на дільничного інспектора в «периферійному селі»!

Слідчий заявляє, що «всі можливості слідства щодо встановлення істини у справі вичерпано, а тому необхідно прийти до висновку, про відсутність достатніх доказів для направлення справи до суду з обвинувальним висновком».

І до такого висновку слідчий прийшов після шести років розслідування даної кримінальної справи, після пред’явлення мені обвинувачення та переслідування мене з об’явленням в розшук через Інтерпол, на підставі п.1 ч.1 ст.206 КПК України, — коли невідоме місцезнаходження обвинуваченого! І при цьому мені не було надіслано жодної повістки про виклик на допит та слідству було достовірно відомо адресу мого місцезнаходження, про яке я сам завжди і завчасно письмово, з реєстрацією повідомляв слідство і отримував від Генпрокуратури «відписки» на вказані адреси мого перебування.

Заявляю Вам, Ренате Равелійовичу, що під контролем прокурорів Таргонія і Бабенка слідчим Кулінічем і до сьогоднішнього дня не винесено постанови про зняття мене з розшуку. Це, за моїм проханням зробив ГУБОЗ МВС України, а повинен був зробити орган, який ініціював розслідування – Генпрокуратура. В Генпрокуратурі «досвідчений» слідчий Кулініч мені повідомив просто, що він не знає, як це робитьсяJ)). Розумію, що слідчий просто не бажав виконувати вимоги Законодавства.

Впевнено заявляю, що справи відносно мене навіть не розпочинались розслідуватись. Не допитані ряд свідків по справі, заявлених мною особисто, проігноровані мої клопотання для встановлення істини по справі, не існує жодної встановленої події злочину!

Неповнота проведеного досудового слідства, на яку мною вказувалось неодноразово в скаргах може бути усунена при подальшому провадженні досудового слідства по даній справі, оскільки закриття справи на підставі п.2 ст. 213 КПК України залишає злочин нерозкритим!

А як вбачається із Постанови слідчого від 30.09.2010 року, він справу за обвинуваченням мене за ч.1 ст.343 та ч.1 ст.345 КК України повністю закрив.

Мої адвокати були незаконно усунуті від мого захисту слідчими по справі. Все досудове слідство я був вимушений захищатись один, без адвокатів! Про незаконне усунення моїх адвокатів слідчими я завжди вказував в протоколах допитів, бо інакше слідчий Кулініч пригрожував написати рапорт, що я, нібито, відказуюсь від надання показів.

Відповідно до ст..22 КПК України слідчий зобов’язаний вжити всіх передбачених Законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи! Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом незаконних заходів, в тому числі і незаконно усуваючи захисників обвинуваченого на час розслідування справи.

Вершиною вердикту слідчого І.Кулініча є його власне ствердження у третій оскарженій мною постанові, що «При огляді і прослуховуванні аудіо касети з записами телефонних розмов між Дзігорою С.В. та Крижановським В.В. висловлювання погроз з боку останнього не встановлено»J)!

Згідно вищевикладеного та ст..370 КПК України, при розслідуванні справи виявленні наступні істотні порушення кримінально-процесуального закону:

• порушено право обвинуваченого на захист (незаконне усунення моїх адвокатів впродовж всього досудового слідства, пред’явлення обвинувачення без участі захисника.);

• розслідування справи провадила особа, яка підлягає відводу. (Всі слідчі, які проводили дізнання без мого захисника, вчинили незаконні дії).

• За наявності підстав для закриття справи (за п.1 ч.1 ст.6 КПК України) її не було закрито.

Таким чином, органом досудового слідства не здобуто належних та достатніх доказів вчинення мною суспільно-небезпечних діянь, що містять ознаки злочинів, передбачених ч.1 ст.343 та ч.1 ст.345 КК України. Органом досудового слідства не здобуто і жодних даних про вчинення таких діянь відносно слідчого С.Дзігори і будь-якою іншою особою!

Досудовим слідством також не здобуто будь-яких доказів взагалі наявності самої події злочину за даними обвинуваченнями.

Отже, орган досудового слідства не встановив наявність події злочину – погрози вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків та впливу на таких працівників з метою перешкодити виконанню ними службових обов’язків, або добитися незаконних рішень як суспільно-небезпечних діянь з боку Крижановського В.В. чи інших осіб стосовно Дзігори чи Шокіна, передбачених диспозицією статей кримінального закону.

Таким чином, слідчий, згідно КПК України мав закрити справу, насамперед, виходячи з положень п.1 ст.213, п.1 ч.1 ст.6 КПК України, — за відсутністю події злочину!

Слідчим при закритті справи порушенні вимоги ст..213 КПК України, справу закрито за п.2 вказаної статті, при наявності підстав для закриття за п.1 цієї ж статті.

Крім того, слідчим проігноровано те, що всі слідчі дії після скасування попередньої Постанови Печерським судом від 07 червня 2010 року були проведенні з процесуальним порушенням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених за ч.1 ст.343 та ч.1 ст.345 КК України, згідно ст..49 КК України, та ст.11-1 КПК України. (Справу порушено 16.06.2005 року).

В даному випадку, слідчому залишалось, згідно Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів закрити справу за іншою підставою, або у випадку мого непогодження, направити її до суду з обвинувальним висновком для розгляду по суті.

Враховуючи дані факти і те, що дії слідчого І.Кулініча підпадають під відповідальність за вчинення злочину, що передбачений ч.3 ст.364 КК України, те, що він грубо порушує мої Конституційні права, на підставі вищевикладеного та ст..94 КПК України, ПРОШУ:

1. Надати правову оцінку згідно КПК України діям слідчого І.Кулініча при підтвердженні зазначеного мною у заяві. (Мені не потрібна кримінальна справа проти слідчого І.Кулініча. Не знущайтесь над ним! Дайте йому заслужений відпочинок і проведіть на пенсію, хай ловить рибу і няньчить внуків!).

2. Повідомити мене про прийняті заходи щодо заявленого в зазначений термін.

Додаток: Копія постанови слідчого та супровідного листа – 4 арк.

(Враховуючи те, що Ваші підлеглі боязливо уникають контакту зі мною, ігнорують мої клопотання щодо власного прийому мене в їх службовому кабінеті для вияснення питань по суті справи, залишаю за собою право на публічне освічення моїх звернень на Вашу адресу та дотримання Вами Законодавства та Конституції України!

Підтверджую це тим, що я неодноразово письмово звертався з метою попасти на власний прийом до Заступника Генпрокурора В.Щоткіна, колишнього Генпрокурора О.Медведька, і сьогоднішнього начальника слідчого Главку О.Каліфіцького. Останньому навіть телефонував два місяці тому по тел.:067-852-1195. Він запитав, чи я звернувся з даним клопотанням письмово і отримавши підтвердження, сказав зателефонувати йому через чотири доби, бо на момент розмови він був зайнятий. Розумію… Але у подальшому начальник слідчого Главку просто відключив даний телефонний номер. А на моє чергове письмове клопотання про власний прийом – з відповіддю Генпрокуратура проігнорувала. Ви не залишаєте мені іншого вибору, крім публічних звернень та прес-конференцій)!

08 листопада 2010р З повагою, полковник запасу СБ України

В.Крижановський