Вибухи боєприпасів на базах зберігання сьогодні вже загрожують національній безпеці України і, на превеликий жаль, стали звичайним явищем. Безпека зберігання боєприпасів потребує системного аналізу. Проте попри об”єктивні обставини, зупинюсь на суб”єктивному факторі цієї проблеми.
В 1992 році на посаду заступника командира – начальника соціально-психологічної служби бази зберігання боєприпасів і озброєння в м.Пирятині Полтавської області було призначено полковника Шаповалова Сергія Васильовича, тодішнього голову міської організації Спілки Офіцерів України (СОУ), офіційно зареєстрованої Мінюстом України патріотичної організації офіцерів. СОУ веде свій початок за часів Радянського Союзу, члени якої зазнали переслідувань з боку комуністичного режиму за позицію на проголошення незалежної України і створення її Збройних Сил..
Призначення полковника Шаповалова викликало незадоволення у попереднього керівництва бази зберігання боєприпасів, сформованого ще за часів Радянського Союзу. Колишній замполіт цієї бази підполковник Котніков організував справжній демарш проти призначення полковника Шаповалова. Котніков зібрав підписи 54 (п”тидесяти чотирьох!) офіцерів під скаргою на ім”я Міністра Оборони України. Аргумент був один, що в Соціально-Психологічній Службі в кадровій політиці акцент робиться в першу чергу на членів Спілки Офіцерів України.
Зважаючи на важливість військового об”єкту, де зберігалося багато боєприпасів і озброєння, по цій скарзі працювало аж чотири(!) комісії різних рівнів з Міністерства Оборони України. Всі вони дійшли висновку, що полковник Шаповалов посаді повністю відповідає, а його призначення відбулося у відповідності до вимог Військових Статутів, Положень і чинного законодавства України.
З першого дня призначення полковник Шаповалов почав рішуче наводити на базі зберігання боєприпасів порядок. Це явно не сподобалось його опозиціонерам на чолі з колишнім замполітом Котніковим.
Одного пізнього вечора до квартири полковника Шаповалова пролунав дзвінок. До дверей підійшла п»ятирічна дочка полковника Шаповалова і він сам. На запитання Шаповалова:”Хто там?”,- у відповідь пролунала автоматна черга довжиною в тридцять пострілів (!), весь магазин автомата Калашнікова.
На щастя кулі пройшли через двері над головою маленької доньки, але три з них влучили в полковника Шаповалова, важко його поранивши і зробивши інвалідом на все життя.
Суцільним жахом став той вечір для сім”ї полковника Шаповалова, його дружини і двох малолітніх дітей, які побачили свого батька на полу в калюжі крові і вщент зрешечену кулями квартиру.
Злочинця, як зараз прийнято називати – кілера, було затримано. Ним виявився офіцер із числа прихильників замполіта Котнікова, що були незадоволені призначенням полковника Шаповалова. На суді доморощений кілер заявив, що стріляв у полковника Шаповалова тому, що той є членом Спілки Офіцерів України. Отримав кілер 12 років тюремного ув”язнення, а полковник С.Шаповалов інвалідність на все життя.
Сам же замполіт Котніков подався „в біга” від українського правосуддя в Росію.
Згодом Федеральна Служба Контррозвідки Росії зловила Котнікова аж в м.Уфа на незаконному продажі зброї і боєприпасів!
Тобто очевидним є факт, що полковник Шаповалов став на перешкоді у злочинців із числа військового керівництва базою зберігання озброєння, що незаконно торгували зброєю і боєприпасами. В подальшому діяльність злочинців могла призвести до чергової пожежі на базі зберігання зброї і боєприпасів, щоб вогнем „замісти” сліди своє злочинної діяльності і унеможливити перевірку на базі.
Керівництво Міністерства Оборони України не залишилося байдужим до долі мужнього офіцера. В подальшому шість(!) Міністрів Оборони України: Морозов, Радецький, Шмаров, Кузьмук, Марчук і Шкідченко дозволили полковнику Шаповалову, що отримав інвалідність, проходити службу не на стройовій, а на штабній посаді в правовому управлінні Міністерства Оборони України.
І тільки з перемогою Ющенка на президентських виборах і приходом на посаду Міністра Оборони Гриценка А.С. полковника Шаповалова було звільнено в запас… «по скороченню»!
Аморальність рішення про звільнення «по скороченню» офіцера–героя інваліда полягає в тому, що в той же час Гриценко поновив на службі генерала Нещадима М.І., полковника Кириленка В.І. – начальника у Шаповалова та ще зо два десятка(!) посадовців, яких попередній Міністр Оборони Марчук зняв з посад і звільнив. Багато в чому можна критикувати генерала Марчука, особливо в частині доречності тих чи інших його політичних кроків, але те, що старий апаратчик КГБ вмів вести кадрову політику і на відміну від Гриценка мав колосальний досвід керівника на відповідальних державних посадах, цей факт є незаперечним.
Свідомий читач не здивується, з»сувавши, що звільнений Марчуком генерал Нещадим був колишнім начальником Гриценка, що відправляв його на навчання в США. Віддячив, так би мовити, Гриценко свого колишнього шефа.
Феномен же полковника Кириленка, якого поновив на службі Гриценко, водночас звільнивши по скороченню полковника Шаповалова, можна порівняти з феноменом клопів, що пережили своїх ровесників–мамонтів. Мінялися Міністри Оборони, в Збройних Силах було звільнено тисячі офіцерів, багато хто з жахливими правопорушеннями, а керівник юридичного департаменту полковник Кириленко, що юридично обґрунтовував ці незаконні звільнення, залишався «непотопляємим». І тільки «мамонт» Марчук потоптав таких «клопів», як Нещадим, Кириленко та ще з три десятка «клопів» в лампасах і погонах, що міцно присмокталися до Міністерства Оборони.
Але з приходом до влади Ющенка і його «любих друзів» в лиці «небритого лиця і дилетанта» Гриценка «клопів» було реанімовано. Все відбулося у відповідності до старого як світ принципу: «Друзям все, ворогам закон!» І це не тільки у військовій, але і в інших сферах державної політики. Пригадаймо звинувачення колишнього голови СБУ Олександра Турчинова, що оточення Ющенка є корупційним. Відповідь Ющенка була характерною, але і жахливою у своїй моральній суті: «Не чіпай моїх друзів!»
Як тут не згадати історію Древнього Риму, що проіснував віка, але впав під навалою варварів в лічені десятиліття. Історики приходять до висновку, що занепад Риму почався з прийняття одного-однісінького закону, що дозволив сенаторам займатися …. торгівлею(!). Тобто, по сучасному, депутатам було дозволено офіційно займатися бізнесом! Відразу хабарництво, протекціонізм, корупція як іржа роз»їли державну машину Риму. Тож коли варвари підійшли до кордонів Римської Імперії, в ній не знайшлося жодного толкового полководця, жодного толкового державного діяча, що змогли б організувати захист кордонів імперії від нападників. Всі посади в державі і у війську купувалися, дарувалися, пропивалися, тощо і були зайняті бездарними родичами можновладців, тобто, по-сучасному, по-українськи «любими друзями».
Тому природнім буде питання-застереження: чи не повторює пан Головнокомандуючий Ющенко помилки римських попередників, дозволивши свого часу своїм «любим друзям» — Гриценку та іже з ним звільняти офіцерів–героїв, таких як полковник Шаповалов, і залишати на посадах бездарних і аморальних офіцерів?
Пригадаймо запевнення Гриценка, що він „головою ручається за своїх заступників”. Проте виявилося, що один із його заступників і близьких приятелів Крєдісов мав не зняту судимість «за шахрайство»! Виправдовуючи призначення шахрая на посаду заступника Міністра Оборони, Гриценко заявив, що таким чином дав шанс Кредісову проявити себе на відповідальній посаді.
Чому ж такого шансу Гриценко не дав офіцеру-герою полковнику Шаповалову, який КРОВ»Ю довів своє право на службу в Збройних Силах України, з чим, власне, погодилися попередні до Гриценка шість(!) Міністрів Оборони?! Чому голова Гриценка, якою він ручався, ще на місці? Чи на місці його совість, якщо така в нього є?
Це питання в повній мірі треба задати і Головнокомандуючому – Президенту Ющенку, який особисто несе відповідальність за стан речей в Збройних Силах, кадрову політику в них і взагалі за всі «художества» його «любих друзів», які давно вже потребують не морально-етичних оцінок, а висновків прокурора.
Логічним буде висновок, що якби на базах зберігання боєприпасів наводили порядок такі офіцери-професіонали, патріоти, як полковник Шаповалов, а не Гриценки, Кредісови, Нещадими, Кириленки і прочая-прочая «любі друзі», вибухів не було б в принципі!
Але поки при владі Ющенко і його «любі друзі», запасаймося, українці, касками і бронежилетами і ….. до НОВИХ вибухів на НОВИХ НОВОбогданівках!
Полковник Недзельський П.Д.
