И вот здесь началось непонятное. Несмотря на то, что злостное хулиганство Вишняка происходило среди бела дня и его наблюдали многочисленные соседи, несмотря на то, что судмедэкспертиза определила и у Фельдмана и у Ресько легкие телесные повреждения ( что, кстати, странно, так как Ресько потерял сознание и у него был сломан нос – это уже телесные повреждения средней тяжести), уголовное дело прокуратурой Оболонского района было возбуждено лишь 30 ноября 2004 года. А суд состоялся лишь 8 сентября 2006 года, то есть более чем через два года! Все это время Вишняк, находящийся на свободе и его родственники непрестанно угрожали Фельдману расправой, опять-таки заявляя, что «жидовской морде – конец». Мало того, семейство Вишняков постаралось создать невыносимые условия для Фельдмана и постоянно заливали его водой просто из шланга через дырку в полу. Все жалобы Фельдмана в ЖЕК и к районным властям оставались без ответа. В конце концов Фельдману пришлось просто прекратить свою работу психоаналитика. Кроме того оказалось, что у семейства Вишняков есть некие влиятельные знакомые в прокуратуре Житомирской области и вскоре к Фельдману на улице подошел незнакомец, представившийся сотрудником этой прокуратуры и посоветовал забрать заявление из прокуратуры, иначе, дескать, будет еще хуже».
Фамилия незнакомца оказалась Шлепаков и развил он деятельность чрезвычайно бурную.Приводим текст заявления Константина Фельдмана по этому поводу:
Президенту України
Ющенку Віктору Андрійовичу
м.Київ, вул.Шовковична,12
Генеральна Прокуратура України
м.Київ, вул.Різницька, 13/15
Мнінстру Внутрішніх Справ України
Луценку Юрію Віталійовичу
м.Київ, вул.Ак.Богомольця, 10
Голові Комітету з питань боротьби
з організованою злочинністю і корупцією
Верховної Ради України,
народному депутату
Стретовичу Володимиру Миколайовичу
м.Київ, вул.Грушевського, 5
Прокурору м.Києва
Присяжнюку Василю Степановичу
м.Київ, вул.Предславинська, 45/9
Прокурору Оболонського району м.Києва Головіну А.В.
м.Київ, вул.Л.Гавро, 16-а
Фельдман Костянтина Михайловича
місце проживання:
м.Київ, вул.Рокосовського, 4-а, кв.67
Расько Андрія Олександровича
місце проживання:
м.Київ, вул.Дубровицька, 10, кв.57
З А Я В А
В провадженні Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві знаходиться кримінальна справа №55-1190 порушена у листопаді 2004 року за фактом вчинення злочину передбаченого ст.296 КК України.
По вказаній кримінальній справі нас Фельдман К.М. та Расько А.О. було визнано потерпілими.
У своїх заявах про вчинення злочину та під час проведення слідчих дій ми неодноразово вказували на Вишняк Василя Івановича, який мешкає за адресою: м.Київ, вул. Вишгородська, 50-в, кв.78, як на особу винну у вчиненні вказаного злочину.
Незважаючи на це Вишняк В.І. до цього часу перебуває в процесуальному статусі свідка так як йому не було пред’явлено обвинувачення.
Під час особистої зустрічі дружини Вишняка В.І. Катерини Вишняк із Фельдман К.М. вона попереджала останнього, що вказану кримінальну справу буде закрито і справедливості ми не доб’ємось так як у їхньої сім’ї є друг, прізвище якого Шлепаков. Він займає високу посаду в органах прокуратури, має численні особисті зв’язки в системі правоохоронних органів і для нього нічого не варто вплинути на те, щоб така «дріб’язкова» кримінальна справа була закрита.
З даного приводу Фельдман К.М. звертався з заявою до правоохоронних органів, але в порушенні кримінальної справи було відмовлено.
13.10.2005 року під час проведення слідчих дій в приміщенні Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві Вишняк В.І., зрозумівши, що йому може бути пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину, зателефонував Шлепакову із проханням негайно втрутитись у слідчий процес.
14.10.2005 року Шлепаков приїхав із м.Житомир, де він працює і проживає, до м.Київ та реалізуючи свій умисел направлений на сприяння уникненню особою, яка вчинила злочин, кримінальної відповідальності, зустрічався із начальником СВ Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві з приводу вище вказаної кримінальної справи.
Після цього Шлепаков поїхав до прокуратури Оболонського району м.Києва з метою переконати працівників прокуратури в можливості безкарного закриття кримінальної справи.
Не знайшовши підтримки в прокуратурі Оболонського району м.Києва Шлепаков поїхав до прокуратури м.Києва де, за словами Катерини Вишняк, у нього особливо міцні зв’язки та найбільш реальна можливість «вирішити питання».
Після візиту до прокуратури м.Києва Шлепаков запевнив сім’ю Вишняк у тому, що в нього існує домовленість за результатом якої вище вказану кримінальну справу №55-1190 буде закрито.
Крім того Катерина Вишняк пригрозила Фельдман К.М., що після закриття кримінальної справи її сім’я за допомогою Шлепакова та його зв’язків займеться тим, що зробить перебування Фельдман К.М. на території м.Києва та України неможливим, так як він іншої національності і йому немає місця в цій країні.
Вказані події та факти дають нам підстави хвилюватись не тільки за перспективи кримінальної справи а і боятись за своє життя.
Просимо Вас захистити нас від беззаконня з боку правоохоронної системи, забезпечити об’єктивне проведення досудового слідства та притягнення до кримінальної та службової відповідальності всіх осіб, причетних до порушення закону.
18 жовтня 2005 року Фельдман К.М. __________ .
Расько А.О. ___________ .
Фельдман, несмотря на угрозы Шлепакова, заявление забирать не стал, но был удивлен весьма мягким приговором Оболонского суда города Киева, который признал Вишняка виновным в совершении преступления, предусмотренного статьей 296, ч.1 УК Украины и назначил ему наказание в виде двух лет ограничения свободы. НАпомним, что Вишняк нанес Фельдману телесные повреждения, используя при этом палку, что уже само собой не может рассматриваться как простое хулиганство, а квалифицируется как умышленное легкое или средней тяжести телесное повреждение. Кроме того, было странно что суд не учел постоянного унижения национальной чести и достоинства Фельдмана со стороны Вишняка, что является так же весьма серьезным преступлением, подпадающим под действие статьи 161 «Нарушение равноправия граждан в зависимости от их расовой, национальной принадлежности или отношения к религии». А в статье четко сказано, что преступлением являются «умышленные действия, направленные на разжигание национальной, расовой либо религиозной вражды и ненависти, на унижение национальной чести и достоинства». Оболонский суд, однако, постоянные крики о «жидовской морде» унижением национальной чести не счел и осудил Вишняка просто как хулигана.
На этом, однако, странности не закончились. 14 ноября 2006 года Апелляционный суд города Киева рассмотрел апелляционную жалобу Вишняка и пересмотрел приговор, освободив осужденного от отбывания наказания с испытательным сроком в один год. И это при том, что на суде Вишняк не проявил абсолютно никакого раскаяния и давал откровено лживые показания, которые опровергались показаниями свидетелей и очными ставками.
Но и на этом дело не кончилось. Совсем недавно Верховный Суд Украины вообще отменил приговор по этому делу, отправив его на повторное рассмотрение. Как утверждает Фельдман, произошло это благодаря помощи влиятельного родственника Вишняка из Житомирской прокуратуры Шлепакова и некоего сотрудника Верховного Суда Украины по Александра Гашицкого.
Понятно, что Фельдман на этом не остановится и будет подавать соответствующие жалобы в международные инстанции. Потому что систематические унижения национальной гордости, особенно, если оно откровенно покрываются государственными чиновниками – прощать нельзя. Удивительно, что и украинское правосудие не осознает, на сколь опасную дорогу выводят такие «мягкие» решения в столь щекотливых национальных вопросах. Потому что если в Украине не только каждый украинец, но гражданин любой национальности не будет чувствовать себя более защищенным, чем у себя на родине – то грош цена нам, как демократическому и правовому государству.
Станислав Речинский, “ОРД”
