Колектив Громадської ради захисту свободи слова (“Медіа ради”) просить вибачення за вимушений спам. Але конфлікт навколо журналу “Пенсія” під вечір набрав ще більшого “резонансу”. До нас вкотре за цей день зателефонував схвильований представник власника журналу “Пенсія” на ім’я Олександр і настирливо запропонував розіслати заяву від керівництва видання в повному обсязі.
Оскільки в повному обсязі знаходиться багато рекламної та іміджевої інформації, в попередньому варіанті ми її викреслили, щоб зекономити ваш час. На цей раз даємо повний текст заяви, надісланої нам керівництвом “Пенсії”. Робимо це виключно для всебічного висвітлення конфлікту, який розгорівся між журналістами і власником журналу.
Задля об’єктивності ми також надсилаємо обидва листа колишніх журналістів журналу “Пенсія”, які прийшли на адресу “Медіаради” 9 серпня.
Координатори “Медіаради”:
8 050 441 03 46 Богдана Бабич
8 067 799 22 44 Андрій Кондратенко
[email protected], [email protected]
Лист колективу журналу “Пенсія”
Колектив журналу “Пенсія” просить зробити спростування щодо матеріалу, який з’явився на сайті СХІD.INFO. 10.08. 2005 у зв’язку з тим, що надана Медіарадою інформація, про так званий “беспрецедентный случай произвола” не є об’єктивною та містить наклепи щодо видання та її співзасновників. Річ у тому, що колектив журналу “Пенсія” налічує 12 осіб, п’ять з яких за власним бажанням звільнились, і їх заяви були підписані редактором, яка в свою чергу так само добровільно залишила своє місце роботи. Решта співробітників видання, які не піддались на шантаж з боку редактора, залишились на робочих місцях і продовжують успішно працювати.
Журнал “Пенсія” є повністю самостійним виданням ЗАТ Видавництва “Пенсія”. Журнал був створений 2003 року, як соціальне видання для найбільш уразливої верстви населення — пенсіонерів. Пенсіонер платить за журнал – 2.90грн., а друк кожного екземпляра коштує – 3,50 грн. Видання, накладом в 60 тис. екземплярів, є дотаційним і існує за рахунок власника – Дідковського Ігоря, який виступає ідеологом “Пенсії” (у кожному номері журналу розміщено його аналітичну чи світоглядну статтю). Видання створило прецедент співпраці із державою – з січня 2005 року у кожному номері журналу Міністр праці та соціальної політики за попередньою домовленістю із виданням відповідає на запитання читачів.
З 2003 року вийшло 20 номерів “Пенсії”, по Україні було розповсюджено 690 тисяч 248 примірників. Власник вважає це платою нашим Батькам – яких вже 13,8 мільйонів. Мета видання – приділити їм увагу та донести корисну і важливу інформацію, актуальну для пенсіонера. При журналі безкоштовно працює пенсійний калькулятор, гаряча лінія за номером 8-800-500-10-50, надається юридична консультація. Журнал інформує, є щомісячною методичною літературою життя на пенсії, і в жодному разі не торкається політичних вподобань свого читача.
Конфлікт виник на основі того, що співзасновники запропонували зробити зміни в концепції видання та роботі редакції. Засновник зустрівся з кожним співробітником особисто та повідомив про планові зміни. Менша частина колективу не погодилась з цими змінами і добровільна пішла, а на кінець прихопила з собою останній оригінал-макет журналу “Пенсія“.
Жодної спроби тілесних обшуків не проводилось, що і зафіксовано на камерах спостереження.
Таким чином просимо спростувати попереднє повідомлення, оскільки воно не відповідає дійсності та негативно впливає на моральний клімат нашої діяльності.
Лист№1 колишніх журналістів журналу “Пенсія”
Творчий колектив журналу «Пенсія» викинули на вулицю
Безпрецедентний випадок трапився із працівниками журналу «Пенсія», котрий заснувала компанія управління активами «Мир», а безпосередньо курує «відомий ідеолог», любитель створення храмів «Примирення» Ігор Дідівський. За два роки фактично з нуля п’ятеро чоловік зробили видання із накладом 60 тисяч примірників. Те, що працівникам регулярно затримували зарплати й виплачували їх «чорним налом», журналісти терпіли стоїстично, бо надто вже любили своє друковане дітище й численних передплатників. Але зовсім недавно керівництво компанії затримало зарплату за два місяці, а потім і узагалі вирішило, що надто жирують його журналісти й оголосило, що скорочує усім платню удвічі. Такого колектив стерпіти не зміг й дружньо звільнився. Але на прощання їм зробили подарунок: ПРИ ВИХОДІ З РЕДАКЦІЇ ОХОРОНА ВСІХ ОБШУКАЛА. Щоб, бува, не винесли якоїсь дискети за межі. Мало приємна, протизаконна процедура, погодьтеся. Тим паче, що більшість колективу – молоді дівчата, яким було принизливо, що їх обмацують дебелі охоронці.
Варто сказати декілька слів і про «святого ідеолога». Він великий дружбан пані Богословської й «Озимого покоління». А сам журнал створювали, ймовірно, в розрахунку охопити найбільш активний електорат виборців – пенсіонерів – до парламентських виборів. Пан Дідівський впевнений, що набере новий колектив для «Пенсії», але сумнівно, щоб тверезий журналіст погодився піти в рабство до філософа Дідівського.
Лист №2 колишніх журналістів журналу “Пенсія”
Творчий колектив журналу «Пенсія» викинули на вулицю
Безпрецедентний випадок трапився із працівниками журналу «Пенсія», яким безпосередньо курує «відомий ідеолог», любитель створення храмів «Примирення» Ігор Дідівський. За два роки фактично з нуля п’ятеро чоловік зробили видання супер-популярним, воно навіть стало лауреатом Всеукраїнського конкурсу періодичної преси. Те, що працівникам регулярно затримували зарплати й виплачували їх «чорним налом», журналісти терпіли стоїстично, бо надто вже любили своє друковане дітище й численних передплатників. Але зовсім недавно керівництво не повністю виплатило зарплату за червень і липень й не видало відпускних. Журналісти почали вимагати виплати. Але марно. У знак протесту журналісти подали колективну заяву про звільнення, сподіваючись, що таким чином отримають заробітну плату. Але цього не сталося, тоді просто не віддали макет готових до друку номерів, за які не було заплачено. На це керівництво попросило журналістів залишити редакцію і при виході дало розпорядження охороні їх обшукати. Мало приємна, протизаконна процедура. Тим паче, що більшість колективу – молоді дівчата, яким було принизливо.
Варто сказати декілька слів і про «святого ідеолога». Він – один з ініціаторів створення «Українського віче», великий друг пані Богословської й «Озимого покоління». А сам журнал створювали, ймовірно, в розрахунку охопити найбільш активний електорат виборців – пенсіонерів – до парламентських виборів. Пан Дідівський, мабуть, впевнений, що набере новий колектив для «Пенсії», але сумнівно, щоб тверезий журналіст погодився піти в рабство до філософа Дідівського.
